Конфлікти між особовим складом та командуванням на місцях на багатьох ділянках фронту стають дедалі частішими. При цьому найбільше невдоволення мобілізовані висловлюють саме через те, що держава їх нічим не забезпечила, а офіцери фактично крадуть всі посилки, що відправляють їм родичі.

За даними джерел 24 каналу в українських спецслужбах,
останнім часом найбільш серйозні бунти та бійки з командуванням мобілізовані влаштовують через те, що до них постійно не доїжджають речі для обігріву. Із настанням холодів чмобіки опинилися на передовій без термобілизни, зимової форми та навіть пічок для обігріву, що й подекуди довело їх до відчаю.

Як тільки на фронтах почало холодати, десятки тисяч мобілізованих одразу почали звертатися до різноманітних волонтерів та своїх родин із благаннями про допомогу. Мовляв, за мінусової температури воювати без спорядження просто неможливо, а втрати через гіпотермію зростають із геометрічною прогресією.

Зрозуміло, що слабкий російський волонтерський рух, який здебільшого заточений під торгівлю вкраденим майном міноборони, ніяк не міг забезпечити навіть 1% від потреб всього загарбницького війська. Однак певні діячі погоджувалися передавати посилки з теплим одягом та буржуйками для конкретних підрозділів за умови, якщо всі ці речі були придбані на кошти їх рідних.

При цьому безпосередньо на передову до адресатів взагалі нічогісінько такі волонтери ніколи не довозили: всі вантажі вони віддавали командирам десь на другій чи третій лініях оборони, знімаючи на камеру “звіти”.

Саме на етапі передачі будь-чого від так званих волонтерів до керівництва підрозділів вся допомога зазвичай і зникає. Адже офіцери або привласнюють її собі для перепродажу, або роздають всі речі тим солдатам, яким вважають за потрібне.

Логіка командування при цьому дуже проста: якщо термобілизну привезли для чмобіків, яким найближчими днями доведеться йти у наступ, то який сенс їм її роздавати. Нехай краще у теплі будуть кадрові військовослужбовці, що мають більше шансів на виживання.

Саме за таким принципом на початку грудня роздавали “волонтерку” двоє лейтенантів ЗС Росії, які командують взводами чмобіків на донецькому напрямку. Родичі мобілізованих майже місяць скидалися грошами для придбання буржуйок своїм чоловікам та синам, оплатили бензин для перевезення пічок волонтерам та вважали, що відтепер в окопах загарбникам буде тепло.

Офіцери одразу ж після розвантаження автівки з буржуйками відправили їх у підрозділи кадрових російських військовослужбовців. Чмобіків у черговий раз залишили замерзати, тоді як куплені за гроші їх рідних пічки дісталися тим, хто має більше влади та поваги.

Зрозумівши, що взагалі жодної буржуйки не попало у підрозділ, мобілізовані почали стихійний бунт. Лейтенантів, які на камеру приймали вантаж та обіцяли, що він дістанеться кому потрібно, банально відгамселили до важкого стану. Разом із ними дісталося й контрактникам, які фактично вкрали буржуйки.

Офіцерів довелося відправляти у шпиталь, а сам конфлікт командуванню довелося вирішувати мирним шляхом. Фактично вперше з початку повномасштабної війни керівництво російських військ не придушило бунт, а змусило контрактників повернути буржуйки чмобікам. Офіцери середньої ланки зрозуміли, що у випадку якихось покарань мобілізованих за бійку ситуація стане геть неконтрольованою. Саме тому їм довелося особисто приїжджати до контрактників та вмовляти їх “віддати пічки власникам на якийсь час”. Мовляв, після знищення чмобіків ті сможуть забрати буржуйки собі без якихось проблем.