Системи психологічної реабілітації бійців АТО на державному рівні в Україні практично не існує. Ті ж послуги, які держслужби намагаються надавати, більше нагадують шокову терапію.
Вже не перший місяць Україна говорить про важкі наслідки війни і для самих військових, і для їхніх близьких. ЗМІ лякають українців посттравматичним синдромом у бійців, військові психологи попереджають про страшні небойові втрати, держслужбовці наголошують на необхідності психологічної реабілітації. Однак на практиці чиновники не можуть зробити нічого, аби допомогти українським бійцям відновити психологічну рівновагу на державному рівні. Поки що вся система реабілітації значною мірою тримається на волонтерах.
У 2015 році у держбюджеті на психологічну реабілітацію постраждалих учасників антитерористичної операції передбачили майже 50 млн грн. Всі ці кошти отримала Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників АТО, яка підпорядковується Міністерству соціальної політики. Вона ж стежила за тим, щоб ці кошти були витрачені на якісну та професійну психологічну допомогу для бійців. Але з організацією цього процесу якось не склалось.
Кошти держслужба отримала лише у травні. Кілька місяців та два засідання міжвідомчої комісії знадобилися, щоб визначити, як саме мають виглядати послуги із психологічної реабілітації та хто може їх надавати. У серпні та жовтні були проведені два тендери на загальну суму близько 30 млн грн і були укладені відповідні договори.
На кінець листопада стало зрозуміло, що, по-перше, є кричущий брак закладів, які можуть забезпечити достойний рівень психологічної реабілітації воїнам АТО. По-друге, лишається ще майже 20 млн грн, які до кінця року потрібно витратити на цю реабілітацію, і якщо кошти не будуть використані за призначенням до кінця року, — вони повернуться до держбюджету і хтось з учасників АТО не отримає потрібну допомогу.
Зрештою, держслужба у справах ветеранів війни уклала низку угод на послуги з психологічної реабілітації із десятком закладів на 20, 13 млн грн. Тендери провели за переговорною процедурою, оскільки торги вже двічі відміняли через нестачу учасників. І результат саме цього тендеру став причиною скандалу, який охопив ветеранів ледь не з усієї країни.
Скандал у "Женеві"
Почалося все у курортному місці Трускавець. Тамошній санаторний комплекс "Женева" отримав найбільший підряд з цього тендеру — 7,16 млн грн. За даними держслужби, ці кошти мали бути витрачені на психологічну реабілітацію 1250 бійців АТО у період з 7 по 31 грудня.
Згідно із повідомленнями центрів соціальних служб, бійцям пропонувалося двотижневе оздоровлення у санаторії, яке включало консультації лікарів, відвідування спортивного комплексу, басейнів, приймання мінеральних вод, екскурсії тощо. Вони також мали можливість приїхати туди із дружинами, але тоді термін перебування скорочувався до семи днів.
Для бійців було відведено корпус "Променад", який містить приблизно 175 номерів. І теоретично, якщо постаратись, протягом трьох тижнів дійсно можна було вмістити вказану кількість бійців і надати їм прописаний у тендерних умовах 40-годинний курс з психологічної реабілітації протягом 14 календарних днів. Але щось пішло не так…
Бійці почали масово їхати до "Женеви". Як розповіли сайту "24" психологи, які брали участь у реалізації даної програми, вже на другий тиждень щодня на рецепції скупчувалася черга із щонайменше 200 людей. Місця у відведеному корпусі скінчились, воїнів почали розселяти буквально по всьому Трускавцю. Про сервіс і надання відповідних курсів реабілітації вже не йшлося. Чимало бійців стикнулися із тим, що і умови проживання, і ставлення до них були жахливими.
При цьому адміністрація пояснила, що належні умови проживання і харчування держава бійцям не оплачує. Надані з бюджету більше ніж 7 млн грн мають піти суто на психологічну реабілітацію.
Всього до реабілітації у Трускавці були залучені 17 психологів, які приїздили у три заїзди. Більшість із них працювали на волонтерських засадах. Однак приїжджим спеціалістам керівництво санаторію пообіцяло компенсувати витрати на дорогу і оплатити їхні послуги – по 100 грн за кожен день роботи. При цьому вони вже на місці розробляли програму реабілітації, оскільки з’ясувалося, що її, як такої у адміністрації нема, проводили персональні та групові сеанси реабілітації з бійцями, взяли на себе організацію екскурсійних турів та вирішення суто побутових та організаційних проблем, із якими до них звертались бійці, оскільки адміністрація не могла впоратися із тою кількістю людей, яка приїхала у санаторій.
Якщо порахувати всі витрати адміністрації на психологів, то вийде приблизно 50 000 грн. На що були витрачені решта коштів — не відомо. Отримати відповідь на це питання від представників "Женеви" не вдалося.
Чому саме "Женева"?
Феномен надзвичайної популярності "Женеви" серед бійців – досить цікаве явище, оскільки далеко не всі учасники цього тендеру змогли виконати заявку і набрати навіть ту кількість людей, яку вони готові були прийняти. Окремі заклади, які взяли участь у тендері, також скаржились на те, що у соціальних центрах, через які бійці отримували інформацію про ті заклади, де вони можуть пройти реабілітацію, про них взагалі нічого не казали. Відтак, працівники санаторіїв, самостійно дзвонили до ветеранських організацій та пропонували їм свої послуги. При цьому, як розповіли у спілці ветеранів Шевченківського району Києва, у центрах созахисту ветеранам дуже активно пропонували саме реабілітацію у Трускавці, не акцентуючи уваги на інших можливих варіантах.
За словами глави Державної служби у справах ветеранів Артура Дерев'янко, причина того, що сталося у "Женеві" – банальне сарафанне радіо та неефективна діяльність місцевих органів соцзахисту, які намагалися "виконати план".
Я особисто приймав першу групу бійців у Трускавці, бо мав проконтролювати, що там і як. Умови були дуже хороші – ресторанне харчування, SPA-центр, кілька саун і басейнів. Перший заїзд був 70 людей, потім під’їхали ще 100. Вони почали поширювати інформацію та відгуки, в тому числі, і на центри допомоги ветеранам АТО. Інформація пішла велечезним комом. Не погоджуючи з директором санаторію кількість вільних місць, людей направили на психологічну реабілітацію, щоб виконати свої програми, якими повинні були займатися органи соцзахисту. Тому щодня туди приїздили по 300-400 осіб, вийшов аншлаг,
— розповів Дерев'янко сайту "24".
У Міністерстві соціальної політики також погодились, що скандал був спричинений відсутністю координації із керівництвом санаторію. Як розповів сайту "24" перший заступник міністра соціальної політики України Василь Шевченко, "ця ситуація сталася у зв’язку з тим, що закупівля путівок, яка здійснювалась через службу у справах ветеранів, переносилась через різнобачення, оскарження та інші процеси тендерних процедур".
Фактично, ветеранів на реабілітацію направляли без узгодження із керівництвом санаторію і кількість людей, направлених на реабілітацію, була вища за ту кількість місць, яка була реально закуплена службою. Питання врегульовувалося шляхом виділення додаткових коштів та залучення громадських коштів на оплату відповідного напрямку,
— сказав він.
Тендерна халатність?
Однак наразі складається враження, що у цій ситуації погано реалізований був не лише процес надання психологічної реабілітації. Досить неуважно підійшли і до відбору тих, хто на замовлення держслужби мусив займатися цією реабілітацією.
Фірма, якій належить санаторій "Женева", записана на вірґінську компанію "Брезертон Лімітед", керівником якої є Андрій Юрків. Однак, власником санаторію ЗМІ називають нардепа від Блоку Петра Порошенка Андрія Лопушинського. При цьому він сам не раз натякав про свою причетність до цього закладу, обіцяючи українським військовим реабілітацію у цьому санаторії.
За місяць до проведення вказаного тендеру, Львівський окружний адміністративний суд постановив, що робота території і будівель санаторію "Женева" має бути припинена через недотримання правил пожежної і техногенної безпеки. Окрім того, із санаторію у судовому порядку намагаються стягтивиплату кредитної заборгованості, розмір якої становить майже 42,5 тисячі доларів США та більше ніж 98 млн грн.
За українським законодавством, і власник-офшор, і наявність кредитної заборгованості могли б стати приводом для того, аби відмовити закладу в участі у тендері. А могли і не стати. Рішення щодо відповідності цього учасника вимогам тендеру мав приймати замовник. Разом з тим, у розмові із сайтом "24" Дерев’янко зазначив, що проведення відповідних перевірок не входить до компетенції державної служби.
Вони ж подають нам документацію, з усіма печатками. Якщо буде перевірка — ми готові надати всю тендерну документацію. Про те, що щось зареєстровано в офшорі — я від вас вперше чую. Вони подали всі довідки, у них є всі необхідні ліцензії. А те, що вони офшорна зона – питання не до нас. Це питання до власника. Це не зовсім наша компетенція. Ми не перевіряємо, є у нього рахунки в офшорі, чи ні,
— сказав він.
Питання виникають і до інших учасників тендеру. Наприклад, дочірнє підприємство санаторно-оздоровчий комплекс "Джерельце" АТ "Рівненський завод тракторних агрегатів", яке за умовами тендеру, отримало підряд більше ніж на 3 млн грн. У 2015 році це підприємство через банкрутствопродало з аукціону частину майна. Результати аукціону у суді намагались оскаржити представники прокуратури та фіскальної служби. Однак суд відхилив їхні претензії. Таким чином виходить, що участь у тендері взяла компанія, яка за документами, вже не володіла частиною свого майна. Про яку саме частину майна йдеться і чи було того, що лишилося у їх власності достатньо для надання послуг бійцям на належному рівні встановити неможливо.
Ще один учасник цієї закупівлі — ТОВ "Санаторій "Київ-плюс", якому дістався підряд на 1,6 млн грн. Із цього закладу Міністерство соціальної політики незадовго до проведення тендеру у содовому порядку намагалось стягти 1,5 млн грн компенсації за нереалізацію умов іншої закупівлі – на надання санаторних путівок чорнобильцям. Восени 2015 року Господарський суд міста Києва задовольнив цей позов лише частково.
Технічно, всі ці нюанси мали би викликати питання у тендерного комітету, якщо була проведена ґрунтовна, а не лише формальна перевірка наданої учасниками документації. Із наявної у відкритих джерелах документації, факт проведення такої перевірки поки що встановити неможливо. Що виглядає досить дивно, оскільки йдеться про витрату мільйонів бюджетних коштів, нецільове використання яких може призвести до кримінальної відповідальності.
Хто винен?
Глава управління у справах ветеранів і воїнів АТО у Мінсоцполітики досить активно обговорювала у соцмережах всі заяви бійців про неналежний рівень обслуговування у "Женеві". В одному зі свої коментарів вона ледь не прямим текстом звинуватила у цьому скандалі голову Держслужби у справах ветеранів.
Шевченко у своїх оцінках був більш стриманий і прізвищ не називав. Однак, за його словами, "для того, щоб це не відбувалося у цьому році, ми передаємо кошти на закупівлю путівок для учасників АТО на місця".
Тепер закупівлі безпосередньо для кожного ветерана, який має статус учасника бойових дій, будуть здійснюватися через управління соціального захисту у районній адміністрації,
— сказав він.
Сам Дерев’янко подібні заяви коментувати відмовився, і натякнув, що подібні чутки є політичним замовленням проти нього.
За його словами, це пов’язано із тим, що надання санаторно-курортних послуг хочуть забрати із сфери впливу держслужби.
Хочуть, щоб органи соцзахисту купували путівки ветеранам. Знаючи, як органи соцзахисту працювали у минулому році, скажу, що вони завалять цю програму і, в кращому випадку, будуть купувати путівки тільки у місцевих олігархів, щоб закрити свої місцеві дірки. Я борюся за те, щоб санаторно-курортне лікування залишилося у нас, щоб путівки розподілялися відкрито і щоб самі атошники контролювали, що з ними відбувається,
— сказав він.
Автор: Євгенія Мазур
