Санкції, які Сполучені Штати ввели проти олігарха Ігоря Коломойського і членів його родини, можуть стати найпотужнішим політичним сигналом на адресу української влади за останні роки, якщо не десятиліття – з того часу, як у США розпочали кримінальне розслідування проти іншого вихідця з Дніпра, колишнього прем’єр-міністра України і одного з найвпливовіших політиків країни Павла Лазаренка, пише журналіст і політичний коментатор Віталій Портников.
Вплив Коломойського цілком можна порівняти з впливом Лазаренка у ті роки. Лазаренко вже не був при владі, був скоріше опозиціонером, ніж чиновником. І, тим не менш, його ресурси та зв’язки були настільки потужними, що його всерйоз побоювався тодішній президент України Леонід Кучма – той самий чоловік, який сприяв призначенню Лазаренка на посаду прем’єр-міністра, а значить – його збагаченню та впливу.
Із того часу фінансові та інформаційні можливості людей, які впливають на політичне та економічне життя України, значно збільшилися. Саме тому порівняння Коломойського і Лазаренка – це, перш за все, історичне порівняння. У Коломойського, великого бізнесмена і власника популярного телевізійного каналу, сьогодні куди більше впливу, ніж у десяти Лазаренків.
Почнемо хоча б з того, що серіал «Слуга народу», який став політтехнологічним стартом кар’єри майбутнього президента Володимира Зеленського, виходив саме на телеканалі Коломойського. І програми створеної майбутнім президентом студії теж виходять на цьому телеканалі, яким керував майбутній міністр культури України.
І серед народних депутатів України чимало партнерів, менеджерів, журналістів, пов’язаних із бізнесом Коломойського. Уже це – солідний вплив на владу. При цьому після перемоги Зеленського Коломойський публічно цим впливом хизувався, дав зрозуміти, що саме він в Україні «створює королів».
Санкції США показують, що олігархічний вплив сприймають у Вашингтоні як головний виклик для української демократії. І вони закликають українського президента продовжити курс на деолігархізацію – до речі, практично того ж дня, коли прессекретар глави держави заявила про готовність Зеленського кинути виклик олігархам. Однак після запровадження санкцій проти того олігарха, який сам завжди позиціонував себе як союзник президента, цю обіцянку доведеться втілювати в життя.
При цьому всі ми розуміємо, що зробити це буде не так просто. Той факт, що після повідомлення про санкції Офіс президента України наголосив, що необхідно подолати систему, в якій домінують олігархи, але не назвав прізвище Коломойського, є показовим. Коломойський – не Віктор Медведчук, санкції проти якого загрожують Зеленському насамперед діями Кремля, але не внутрішньополітичної атакою.
Якщо ж у Києві погодяться з американським підходом, виникне питання про збереження більшості і про працездатність парламенту. І, звичайно, влада втратить важливий інформаційний ресурс, який може спрямувати всю силу своєї могутності проти президента і його співробітників.
Але, з іншого боку, якщо президент «не помітить» санкцій проти Коломойського, цей факт точно відзначать в американській столиці. І тоді сама можливість особистих контактів між главами двох держав може перетворитися для Володимира Зеленського на недосяжну мету. Та й зараз ясно, що відносини США з Україною будуть формуватися як підтримка, яка буде надаватися державі рівно у тих пропорціях, у яких влада виявиться готовою до деолігархізації і боротьбі із системною корупцією.
Тому вже дуже скоро Володимиру Зеленському доведеться робити дуже непростий вибір.