Один із українських представників у ТКГ, журналіст Сергій Гармаш, повідомив, що російська сторона вимагала замінити у Тристоронній контактній групі депутата Галину Третьякову на іншого українського депутата – Віктора Медведчука. Про це пише в колонці Еспресо Віталій Портников.
Ця вимога може викликати здивування. Який Медведчук?
Медведчук перебуває в Україні під слідством, під домашнім арештом, на нього накладені санкції. Але річ у тому, що Путіну на це просто начхати. Можливо, в оточенні президента Володимира Зеленського і розраховували, що після запровадження санкцій та арешту Медведчука та зникнення з ефіру його телеканалів Путін зрозуміє, що про врегулювання в Україні треба розмовляти лише із Зеленським та із тими, кого призначить український президент.
Але це яскрава демонстрація нерозуміння психології російського правителя.
Перше.
Путіну зовсім не цікаве врегулювання в Україні. Чим довше продовжуватиметься конфлікт на Донбасі – тим більше він матиме вплив на ситуацію у нашій країні.
Друге.
Путін не сприймає Україну як державу, а Зеленського як її президента. Зеленський для нього – керівник бунтівної провінції, а Медведчук – “смотрящій за регіоном”, якого він обрав сам. І якщо цього не розуміють Зеленський та українці, тим гірше для них.
Третє.
Путін ненавидить, коли на нього тиснуть. Він упертий, як підліток з пітерського підворіття. І якщо він бачить, що його друга Медведчука намагаються вилучити з політики, він лише посилюватиме тиск, лише наполягатиме на поверненні Медведчука в переговорний процес.
Тоді що робити Зеленському, якщо він хоче миру? І що робити українцям, якщо вони хочуть, щоб війна завершилася?
Нічого особливого. Бажати миру, готуватися до війни.
Приголомшлива з нахабства та безпорадності заява представників ОРДЛО з приводу складу української делегації на переговорах у рамках ТКГ у Мінську, так охарактеризував вимогу про залучення Медведчука до переговорів політичний оглядач Кирило Сазонов. Далі в оригіналі:
Найсмішніше, до речі, навіть не зміст цієї заяви (вимоги?), а джерело. Озвучила вимогу до України “омбудсмен ДНР” Дарія Морозова. Так от ніяких “ДНР” чи “ЛНР” у переговорному процесі немає і бути не може. Всоте повторюю — Трьохстороння контактна група так називається, бо там три сторони. На цьому рівні математику та російську мову розуміють навіть “омбудсмени ДНР”, смію сподіватися. Це навіть не початкова школа, цифрі три навчають у дитячому садочку.
Ці три сторони – Україна, Росія та посередник у переговорному процесі – ОБСЄ. Так записано так і відбувається. Усі спроби посадити за стіл сторонніх за реальним ефектом можна порівняти з бажанням однієї зі сторін під час переговорів тримати на руках кота чи хом’ячка у долоні. Не кримінал, але нехай тварини дивляться мовчки, а не намагаються взяти участь у переговорах.
Тепер щодо побажань цієї “не сторони” переговорів. Чому ми взагалі звертаємо увагу і говоримо про сенс? Тому що вони не мають своєї думки, вони озвучують хотіння Кремля.
Так ось, вустами своїх маріонеток Москва робить нам тонкий такий натяк. Мовляв, непогано було б провести ротацію в українській делегації. Прибрати нардепа від “Слуги народу” Третьякову та замінити її, цитую – “професійним та договороспроможним представником”.
А хто цей незатребуваний досі професійний і договороспроможний представник? Де? Підказка Кремля тут же, в наступному абзаці. Знову цитую: “Найбільш підходящою на цю позицію ми вважаємо кандидатуру політичного та громадського діяча Віктора Медведчука, який має успішний досвід роботи на Мінському майданчику”.
Коли у Києві перестали сміятися та перебирати варіанти нецензурних відповідей – обмежилися дипломатичним та виключно від представників ТКГ “Мерсі, але це неможливо”.
Так, недорогі друзі. Це раніше Медведчук “мав успішний досвід роботи на Мінському майданчику”, літав до Москви та привозив якісь пропозиції. Нібито на особисте прохання Ангели Меркель, у що я жодної секунди не вірив ще до публікації скандальних плівок. А зараз у нас помінявся президент, якщо ви не в курсі прізвище нового Зеленського. Змінився генпрокурор та склад РНБО. І Медведчук під домашнім арештом. І літаки його під санкціями не літають. Звинувачують Медведчука зараз у держзраді.
До речі, домашній арешт за такою статтею – це незрозуміла гуманність українського суду. Генпрокуратура просила СІЗО з альтернативою застави у мільярд. Часи змінюються і, сподіваюся, це лише початок розкрутки процесу.
Так що, як це дипломатичною мовою сказати? Не знаю. Відповім, як у дитинстві мами говорили друзям дитини, що нагрішила: Вітя гуляти не вийде, він покараний…