Художник і письменник Лесь Подерв'янський вважає, що шоумен Володимир Зеленський і справжній український гумор – різні речі. Про це він сказав в ефірі телеканалу ЗІК.
"Це не український гумор. Це гумор для бидла. Бидло любить, щоб поржать. Йому покажи палець і воно буде ржать.
Коли людина запрограмована на те, щоб поржать, абсолютно нічого не треба робити. Блювати хочеться від цього. Але я не проти того, щоб бидло сміялося. Нехай сміється, тому що йому ж теж треба якусь розраду. Кожному своє", – зізнався художник.
Популярне: Жорсткі перевірки та контроль: Влада підготувала нові сюрпризи пенсіонерам
На зауваження телеведучої, що Зеленський у соцопитуваннях другий, Подерв'янський зауважив:
"Там же у нього 10%. Значить, 90% – не бидло. Думаю, такий відсоток у кожній країні однаковий. Бо в кожній країні є свій Зеленський. Якщо ти увімкнеш німецьке ARD чи щось таке інше – воно все однакове. Ящик продукує саме такий продукт. Ящик не може продукувати інший".
Крім того, за його словами, історія сучасної України розпочалася лише 4 роки тому.
"Я така людина. У мене ніколи не було країни. Я жив у країні (СРСР), яка не любила мене, а я не любив її.
Потім, коли з'явилася Україна, у мене були деякі ілюзії, які швидко згасли.
І от 4 роки тому я країну отримав. І зрозумів сам для себе, що це так цікаво. Бути citizen (громадянин) цієї країни. І я вже 4 роки ловлю кайф", – сказав він в інтерв'ю.
"Цій країні 4 роки. Дитина в такому віці не вміє зав'язувати шнурки на черевиках. Тому я би не був такий прискіпливий. Робиться багато чого.
Ми будуємо країну з нуля. До цього це не була країна. Це було "потємкінське село", – додав він.
Також, гість програми, розмірковуючи про власну творчість, зазначив: «Я не люблю гумор, не люблю жартів. Я ніколи не намагався нікого насмішити. Я просто писав про якісь речі, які смішні самі по собі, але тут немає якогось мого… Людина, яка когось смішить, оці «горохові шути», мені, наприклад, це не смішно й не цікаво».
Відповідаючи на запитання, чи можна навчити смішити людей, гість програми зазначив: «Є багато речей, які ковзають повз нас. У мене просто уже гарне вухо, я можу щось почути. Деякі речі можна придумати, а деякі – абсолютно ні».