Закон “Про очищення влади” прийняли минулої осені. Як би його не блокували, не намагались саботувати, як би його не виконували високопосадовці, починаючи від Президента України, він все одно діє. Цей Закон є величезною проблемою для величезної армії корупціонерів, які тісно переплетені із попереднім режимом і частково з режимом Володимира Путіна.
Закон вже змусив звільнитися півтисячі високопосадовців, насамперед це прокурори, працівники міліції, податківці і керівники державних органів. Він не дозволяє повертатись у державну владу таким особам, як Сергій Льовочкін, Юрій Бойко, які зараз пересиджують в парламенті і дивляться, що в них починає рости рейтинг серед виборців, які незадоволені чинною владою, сподіваючись повернутись на наступних виборах.
Цей Закон робить багато призначень неможливими. Ніхто з них не може стати навіть патрульним у Києві у Еки Згуладзе, не говорячи вже про вищі посади. Тому з самого першого дня ведеться потужна кампанія зі скасування Закону.
Перший удар
Перший удар був у грудні, коли сестра Сергія Льовочкина – Юлія Льовочкіна звернулась до Венеціанської комісії з проханням проревізіювати, чи не порушує люстраційний закон права людини. А допомагав розібратись Венеціанській комісії представник від України Сергій Ківалов. І удвох вони сформували дуже негативну думку щодо люстрації.
Венеціанська комісія була готова опублікувати на увесь світ офіційний вердикт про те, що люстрація в Україні порушує права людини, стосується старих комуністів або безневинних посадовців, провина яких полягає в тому, що вони просто займали свої посади за панування Януковича. Після цього наші суди із задоволенням скасували б Закон в усіх проявах і на всіх рівнях.
Слава Богу, щасливий подарунок долі дозволив нам про це дізнатись. Спільно з Мін’юстом ми організували консультації з Венеціанською комісією. І на сьогоднішній день вони не тільки відмовились від негативних оцінок, а й допомагають нам розробити поправки до цього Закону, який поширює люстрацію на всіх людей, що обираються на найвищі посади.
Ви знаєте, що зараз люстрація стосується усіх, хто призначається, тобто, це судді, прокурори, міліціонери, податківці, СБУшники, держслужбовці. Але ті, хто обираються на посади, перебувають поза дією Закону. Це була вимога чинного президента й згода попереднього парламенту. Ми хочемо поширити дію Закону на всіх, хто буде обиратись у народні депутати, президенти, аби Закон “Про очищення влади” діяв для всіх. Зараз із Венеціанською комісією обговорюємо такі поправки.
Зрозумівши, що не вийшло показати в Європі негатив люстрації, Льовочкін&Co зробили ставку на внутрішні резерви. Несподівано, в тому числі для нас, вже наступного тижня Конституційний Суд розгляне питання скасування Закону «Про очищення влади”. Зробить він це на прохання трьох дуже символічних інституцій.
Першим із тим проханням звернулась Служба зовнішньої розвідки, яка була аналітичним центром ФСБ під час Майдану і голова якої одразу втік до Москви по тому як переміг Євромайдан. Другими звернулись більшість суддів Верхоного суду, які стоять на вершині суддівської піраміди. Третіми – пани з “Опозиційного блоку”, які втекли з посад, а не з країни, які змогли домовитися з нинішнім керівництвом і правоохоронними органами, обрались до парламенту і чекають на реванш.
Ми вважаємо, що є великі ризики скасування Конституційним Судом Закону, тому у цьому суді так само сидять люди Януковича. По тому, як Євромайдан переміг, парламент змінив суддів Конституційного Суду України, які власне й давали Януковичу диктаторські повноваження і змінювали Конституцію.
Ми звернулись до Генеральної прокуратури з вимогою розслідувати справу про конституційний заколот за участі суддів Конституційного Суду, а до президента й суддів – з пропозицією відкликати їхніх представників у Конституційному суді. На жаль, минув уже рік, а цього не зроблено. Ані судді, ані президент України не поміняли своїх представників у Конституційному Суді, й ті люди зараз представляють Україну в тому органі.
За нашим аналізом, 12 із 17 суддів Конституційного Суду – це люди Віктора Януковича. В тому числі 7 людей, які давали йому диктаторські повноваження у 2010 році.
Загроза скасування люстраційного закону є реальною. Томи ми вимагаємо від правоохоронних органів прозвітувати, що відбувається з розслідуванням справи про заколот, та просимо розповісти, що відбувається з розслідуваннями справ щодо зловживання кожного із суддів.
Ми також просимо громаду прийти і захистити люстраційний закон. Тільки суспільство домоглось, аби цей Закон був ухвалений, аби він виконувався. З величезним боєм, “з м’ясом” ми викриваємо прокурора за прокурором, міліціонера за міліціонером, податківця за податківцем, які мають бути люстрованими.
Останні приклади – це прокурор Києва, який мав бути вигнаним ще за Віталія Яреми. Слава Богу, його люстрував Віктор Шокін. Але той відразу запропонував іншу людину, яка має бути люстрована.
Ми просимо усіх зібратись 16 квітня о 9.00 під Конституційним Судом на вулиці Жилянській, 14 і показати, що для людей є неприйнятною відмова від люстрації. Справи дуже серйозні, ризик дуже великий.
Сергій Іванов, член Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції, член Громадського люстраційного комітету
Дійсно, ми маємо постанову ВРУ, яка була ухвалена ще 24 лютого 2014 року. Четвертий пункт цієї Постанови передбачає надання Генеральній прокуратурі України завдання розібратись у причинах і дати правову оцінку діям суддів Конституційного суду, які 30 вересня 2010 року фактично дозволили Януковичу узурпувати владу.
На теперішній час ми не маємо жодного процесуального рішення за цим фактом. Ніхто із суддів не притягнутий до відповідальності.
Ми сподіваємось, що Генеральний прокурор буде відрізнятись від своїх попередників і доведе цю справу до кінця. Але особисто я не плекаю таких яскравих сподівань, бо це люди старої формації. Вони взагалі не розуміють і так само не дуже гарно відносяться до самої процедури люстрації.
Тим не менш, у провадженні Генеральної прокуратури перебувають кримінальні справи стосовно суддів Конституційного Суду України. Кримінальні провадження порушені за ознаками злочинів, передбачених статтями 109, 110, 255 і, як я сказав, ще остаточно процесуального рішення за цими статтями немає. Хоча, за моїм глибоким переконанням, є всі підставі щонайменше тих суддів, які голосували, з нашого “чорного списку” (сім людей), мають бути притягнуті до відповідальності й позбавлені суддівських повноважень. Бо вони створили механізм та узурпували владу у сучасній європейській країні.
На мою думку, ті люди, які створили причини для узурпації влади, наслідком якої стала як революція Гідності з багатьма загиблими й війна, не мають жодного морального і юридичного права здійснювати Конституційне провадження у цій країні.
Тим більше, з нашого “чорного списку” я знаю особисто виходців з Луганщини, звідки я сам родом. От, наприклад, суддя Конституційного Суду України Запорожець Михайло Петрович,. Його дружина була заступником міністра юстиції “ЛНР”. Вони мають спільну дитину, тому думаю, що СБУ варто підняти це питання.
Тобто, тут справа більш серйозна, аніж Ви уявляєте.
Прошу не сприймати це все як намагання тиснути на Суд задля досягнення однієї конкретної мети. У будь-якому випадку ми будемо вимагати, аби ті люди, які допомогли Януковичу створити в Україні “джамахірію”, були притягнуті до кримінальної відповідальності. Немає ніякого значення, на якому боці, як вони перефарбуються чи яке рішення вони ухвалять. Ці люди – злочинці (“Ні корупції!” виступає за презумпцію невинуватості і переконана, що провина має доводитись у суді – ред.). І ці сім осіб – Баулін, Василь Бринцев, Сергій Вдовиченко, Вінтай, Михайло Запорожець, Сергій Чукша й Тала, нехай знають, що вони -злочинці і мають опинитись за ґратами найближчим часом.
Карл Волох, член Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції, член робочої групи з доопрацювання Закону та співзасновник Громадського люстраційного комітету
Хочу звернути увагу на правомірність дійства в Конституційному Суді наступного четверга, 16 квітня.
З точки зору як етичної, так і юридичної подивіться, хто звертається і збирає підписи під цими конституційними поданнями.
Подивіться на Верховний суд. Принаймні частина суддів цього суду є людьми, які мають відвертий конфлікт у цій справі.
Судді зі спущеними штанями
Справа в тому, що судді виявились найменш підготовленими до майнової люстрації на відміну від інших службовців, які мали протягом кількох років оприлюднювати свої декларації. Судді закрились певною Постановою Конституційного Суду кілька років тому і не оприлюднювали свої декларації. Вони заповнювали деякі папірці, здавали у відділи кадрів, і там вони собі лежали. Тому вони вважали себе захищеними і не дуже переймались тим, що вони там пишуть і те, як вони будуть виправдовувати речі, які не сховаєш.
От купила людина за 150 тисяч доларів автомобіль. А це ж не сховаєш, бо є дані у фіскальній службі. Тільки з прийняттям Закону “Про люстрацію”, коли їх зобов’язали оприлюднювати свої декларації, виявилось, що вони абсолютно не готові. Ми їх зловили, як кажуть американці, зі спущеними штанями.
Раптом ми побачили в деклараціях 6 мільйонів гривень, 8 мільйонів гривень подарунків. Тобто, це кошти, які вони взагалі не можуть обґрунтувати. Подарунки – це корупція. І жодного іншого пояснення цьому не може бути, навіть якщо вони кажуть, що це подарунок від мами. Це не має значення.
В принципі у багатьох суддів тут є конфлікт інтересів. І не тільки у Верховному суді. У них діти працюють в судах нижчих інстанцій, їхні діти – прокурори і т. д.
Багато з цих суддів або члени їхніх родин підпадають під люстраційний закон. Наприклад, в однієї судді Верховного суду чоловік був звільнений з роботи як прокурор області. Інший суддя Верховного суду сам працював головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів. До речі, він взагалі відмовився заповнювати згоду на люстраційну перевірку, що є безумовною підставою для звільнення. На жаль, Конституція не дозволяє його звільнити без рішення Вищої ради юстиції, яка, як Ви знаєте, досі не сформована.
Люди, які на пленумі Верховного суду голосували за конституційне подання, мають відвертий конфлікт інтересів і не мали би брати участь у цьому. Це саме стосується й депутатів Верховної Ради.
Так, принципово Закон їм дає право звертатись із конституційним поданням і підписуватись. Ніхто не ставить під сумнів право депутата звертатись із конституційним поданням. Ми говоримо про конкретних людей, які підпадають під дію цього Закону. Тобто, депутатів обирають представляти інтереси народу України, а не власні. Я маю на увазі, що умовний Льовочкін, який підписує це подання, не може цього робити саме із цієї причини.
Поетапна узурпація влади
Я поясню, як взагалі виглядала узурпація влади в Україні. Вона почалась від рішення про зміну порядку формування коаліції. Майже одразу по тому, як Янукович був приведений до присяги, вони взялися за це питання. Що це дало? Вони цим рішенням, яке є абсолютно незаконним, тому що, по-перше, з цього приводу приймались неоднозначні рішення Конституційного суду, існує міжнародна практика і т. д. Вони змінили порядок формування коаліції, який відомий формуванням тушками.
Це був перший етап, після чого Януковичу вдалося взяти під контроль уряд і сформувати нову більшість у парламенті. На другому етапі вони взяли під контроль Конституційний Суд, хоча і в першому рішенні ми бачили ознаки того, що його беруть під контроль. Але хоч на першому етапі опір Конституційним Судом чинився, то Янукович все одно змусив одночасно чотирьох суддів Конституційного Суду подати заяви на звільнення. Збирається з’їзд суддів, який звільняє їх і обирає інших людей на їхнє місце.
При цьому зверніть увагу на цей не дуже відомий факт. З’їзди суддів і до, і після Януковича відбувались зазвичай кількістю делегатів приблизно біля 500. У 2010 і 2013 році, коли треба було робити ці всі конституційні й інші порушення, пов’язані з узурпацією влади, кількість делегатів була 100. Тобто, підібрали найбільш надійних, які не зламають схему. Після встановлення тотального контролю над Конституційним судом позбавили повноважень Верховний суд, який не міг більше слухати справи. Опісля був четвертий етап: скасування Конституції.
Країна більше чотирьох років жила за певною Конституцією. Після рішення Конституційного Суду ця Конституція була скасована, і країна мусіла жити за іншою Конституцією.
Таким чином Конституційний Суд всупереч здоровому глузду, світовій практиці, усьому на світі скасував Конституцію, коли це була вийняткова прерогатива Верховної Ради, референдумів та інших механізмів. Це був передостанній етап.
А останнім етапом була адміністративна реформа, в ході якої Янукович звільнив керівників 73 центральних органів влади і призначив інших, а також їхніх заступників.
Ви ж розумієте, що під час цієї адміністративної реформи ані кількість посадовців не змінилась, ані функції, не відбувалось жодної децентралізації, дерегуляції. Вся адміністративна реформа була присвячена тільки одному – призначити своїх вірних людей. До речі, саме проти їхнього звільнення так гаряче борються з нами ті люди, які зробили конституційне подання.
У такій ситуації щонайменше семеро суддів Конституційного Суду не мають ніякого права як учасники самих цих подій брати участь у голосуванні з приводу люстраційного Закону. Знову ж таки через абсолютно яскравий і зрозумілий конфлікт інтересів.
Ми спробуємо ще і в юридичній процесуальній площині вжити заходів, але якщо нам це не вдасться, тим паче, часу лишилось дуже мало, то принаймні народ, який буде під Конституційним судом, висловить свою думку.
Загроза скасування люстрації реальна
Чому ми так переживаємо, що станеться у цей день. По-перше, ми розуміємо, який є зараз опір люстрації. Є маса ознак, які говорять про те, що цей суд упереджений, що він буде робити те, про що хтось із ним домовився.
По суті ніхто не забороняє Конституційному Суду розглядати закон навіть якщо в цей закон планується внести якісь зміни, але логічно, враховуючи значення цього закону для суспілства і т. д., почекати, адже ці зміни анонсовані. Вони не будуть наступного тижня внесені в парламент. Але вони не вносились у Верховну раду, бо ми чекали резюме з Венеціанської комісії. Це логічно. Їм були продемонстровані ці зміни, і вони мають дати своє резюме з цього приводу.
Чому Конституційному Суду не дочекатися, доки будуть прийняті зміни? Чому не дочекатися резолюції Венеціанської Комісії? Це серйозні юристи, правознавці працюють над цим питанням. Якщо Конституційний Суд зацікавлений в об’єктивному розгляді справи, то куди вони так квапляться?
Я скажу більше того. Міністерство юстиції, громадська рада отримали лише текст одного з трьох конституційних поданнів. Тобто, вони навіть не лишили нам часу підготуватись і залучити експертів, дати відповіді на звинувачення по цьому закону. Куди Ви так спішите?
Ми бачимо схожу до 2010 року нову змову за участі суддів Конституційного Суду. Я сподіваюсь, небайдужі громадяни, які хочуть добитись очищення влади, 16 квітня мають прийти на мітинг до Конституційного Суду.
