Як Росія цього року може “привітати” Україну з Днем незалежності? Чого чекати напередодні 24 серпня і безпосередньо в цей день? На ці питання дав відповідь український військовий експерт Олег Жданов в інтерв’ю Главреду.
Найважче, що може на нас чекати напередодні цієї дати, – спроба Росії відбити у нас Куп’янськ. Зараз на Куп’янсько-Лиманському напрямку спостерігається активізація, і на цій ділянці фронту противник і далі буде активно розвивати бойові дії. Це єдине місце, де у росіян є явна перевага, і вони можуть скористатися цим. Якщо говорити про місцевість там, то це витягнутий виступ від Куп’янська на південь до Борової і практично до закінчення Оскольського водосховища. Росіяни, швидше за все, хочуть відхопити цей шматок території, щоб прикритися природною перешкодою – цим водосховищем, щоб бути впевненими в тому, що ми не зможемо його форсувати.
У процентному співвідношенні оцінити шанси досягти мети РФ щодо Куп’янська важко. Скажу так: шанси у них на це невеликі, але є.
Найгірше для нас тут те, що противник може змусити нас вводити в бій свіжі резерви на цій ділянці фронту. А це означає, що резервів може не вистачити на Мелітопольському або Бердянському напрямках, де ми ведемо контрнаступальну операцію. В цьому і полягає головний задум противника.
Захоплення території і прикриття водосховищем – це само собою, це військова складова, тактична. Стратегічна складова полягає в тому, щоб відтягнути наші резерви і змусити нас вводити їх у бій на інших ділянках фронту.
Якщо гіпотетично допустити, що Росія відріже нас по Оскольському водосховищу, то, глянувши на карту, можна побачити, що російські війська таким чином виходять на Святогірськ, а це околиця Слов’янська. Росіяни про це мріяли – Слов’янськ і Краматорськ. Далі від Святогірська можна рухатися, припустимо, на Барвінкове уздовж кордону або на Олександрівку – принципової різниці немає.
Тож російські війська, можливо, і не підуть у Харківську область, тому що їм потрібно буде, по-перше, форсувати річку, щоб повторно вийти на Ізюм, а для них це великі ризики, адже логістика через річку досить ускладнена. По-друге, у разі досягнення тут успіху російські війська далі зможуть рухатися вздовж адміністративного кордону Донецької області.
Якщо гіпотетично допустити, що Росія відріже нас по Оскольському водосховищу, то, глянувши на карту, можна побачити, що російські війська таким чином виходять на Святогірськ, а це околиця Слов’янська. Росіяни про це мріяли – Слов’янськ і Краматорськ. Далі від Святогірська можна рухатися, припустимо, на Барвінкове уздовж кордону або на Олександрівку – принципової різниці немає.
Тож російські війська, можливо, і не підуть у Харківську область, тому що їм потрібно буде, по-перше, форсувати річку, щоб повторно вийти на Ізюм, а для них це великі ризики, адже логістика через річку досить ускладнена. По-друге, у разі досягнення тут успіху російські війська далі зможуть рухатися вздовж адміністративного кордону Донецької області.
Хорошою новиною є те, що на інших напрямках у росіян просто недостатньо сил і засобів. Якщо в найближчий тиждень у нас буде успіх на Бердянському або Мелітопольському напрямках, то цілком можливо відбудеться зворотний процес – росіянам доведеться знімати війська з тієї ж Сватівсько-Кремінної ділянки, щоб рятувати становище, тому що резервів у них практично не залишилося. У росіян є невеликі резерви, але їх явно недостатньо, щоб зупинити український наступ, коли ми почнемо вводити в бій головні сили.