Рада суддів відверто саботує судову реформу, яка має очистити Вищу раду правосуддя. Водночас остання також протидіє, як може.
Про це розповів Роман Маселко в програмі «Правосуддя по-новому». Далі передаємо в оригіналі.
Виконуючий обов’язки голови ВРП Олексій Маловацький 6 жовтня провів пресбрифінг. Там переконував, що судовій владі та ВРП не довіряють не через масові факти корупції, кривосуддя та кругової поруки, а тому, що експерти та медіа активно розповідають про ці факти.
Тобто, мовляв, не Павло Вовк, Микола Чаус, Оксана Царевич чи Павло Гречківський вбивають довіру до суду, а ми та журналісти, які проливають на це світло.
Відзначимо, етична рада – це єдиний орган, який зможе перевірити, відсторонити і рекомендувати звільнити чинних членів ВРП.
Всілякі “вовки” не матимуть на неї жодного впливу. Саме тому вони так відчайдушно блокують її формування. Але я впевнений, що Етичну раду таки створять і вона ретельно проаналізує усі факти про недоброчесну поведінку членів ВРП.
Я вже розповідав про членів ВРП, яких обрали судді та адвокати. Але інші суб’єкти призначення заповнювали свої квоти не менш сумнівними персонажами.
Віктор Матвійчук став членом ВРП у грудні 2018 за рішенням всеукраїнської конференції прокурорів. Тоді він був прокурором Дніпропетровської області.
Загалом він все життя працював в органах прокуратури і лише трохи побув адвокатом.
На момент призначення у ВРП активісти звертали увагу, що Матвійчук засвітився у скандалі, пов’язаному із розслідуванням крадіжки труб на 18 мільйонів гривень.
Статки Матвійчука.
Насторожували і статки майбутнього члена ВРП. У 2008 році він став власником величезної квартири у Херсоні, де тоді був заступником прокурора Херсонської області. Її площа – 298 квадратних метрів.
У 2018 році, після того, як Матвійчук пропрацював 3 роки прокурором Дніпропетровської області, у його дочки Аліни з’явилась елітна квартира в Одесі, площею 148 квадратних метрів.
Зауважимо! Зараз трохи менші квартири у цьому ж будинку коштують приблизно 220 тисяч доларів.
Цікаво, звідки такі гроші у дочки прокурора, яка на той момент була студенткою юридичної академії. Тобто Матвійчук виглядав типовим представником системи з сумнівними статками та репутацією.
То як він може проявитись у Вищій раді правосуддя? Стандартно, як і більшість таких як він.
Останнім часом Матвійчук запам’ятався гучними справами щодо недоброчесних суддів. Саме він у грудні 2020 року був доповідачем у питанні повернення на посаду судді скандального Віктора Кицюка.
Той у часи Майдану засуджував невинних за участь у протестах. Під час співбесіди він не поставив жодного питання про ці рішення.
Ще були дані, що Кицюк лише за 1 місяць 17 раз порушував правила дорожнього руху.
Але Кицюк це заперечив і Матвійчук повірив йому на слово хоча документи кажуть про інше. У підсумку Кицюка, який є одним з символів кривосуддя часів Майдану, рекомендували призначити суддею Печерського суду довічно.
Матвійчук ж був доповідачем у дисциплінарній справі відомої Ольги Ступак, яка стала суддею Верховного Суду завдяки відвертій брехні.
Суддя сказала неправду щодо того, звідки у її родини гроші на елітну BMW X5 та симпатичний будинок під Києвом площею 380 квадратних метрів. Також вона не задекларувала користування цим будинком, а офіційні доходи сім’ї не давали змоги придбати усі ці статки.
Найголовніше, що брехню судді підтвердило НАБУ, встановивши це шляхом доступу до:
телефонних трафіків;
банківських рахунків;
допиту свідків.
Якби не Конституційний Суд, який скасував кримінальну відповідальність за незаконне збагачення та брехню у деклараціях, то Ступак отримала би підозру та сіла на лаву підсудних.
А от Матвійчук назвав усі ці докази припущенням і за його рекомендацією ВРП відмовилась бодай попередження судді дати.
Проявився цей член ВРП і під час розгляду скарг на суддів, які масово відмазували п’яних водіїв. Зокрема саме він був доповідачем у справі щодо заступника голови Печерського суду Олега Білоцерківця.
Я розповідав про дикий випадок, коли у Тернопільській області п’яний водій наїхав на жінку, яку від удару розірвало на шматки. Очевидно водію вдалось “порішати”, бо кримінальну справу закрили і навіть права не забрали. Суддя Парфенюк вирішив, що закінчились строки, хоча насправді – ні.
