Поки в країні війна, українці вчаться бути жертовними. А ще, вчаться не чекати допомоги і визнання від когось, а самі визначають достойних та нагороджують своїх героїв.
Моральні стимули – не менш важливі, ніж впевненість у своїх вміннях.
Ніхто не знав, що буде війна
Волонтери не лише взяли на себе обов’язок держави у забезпечені тих, хто боронить її кордони. Вони ще й вирішили визначати достойних, аби якомога більше справжніх героїв мали відзнаки за свої вчинки на війні. І народні нагороди виявилися подекуди важливішими за нагороди з рук Президента.
Часом отримати державну нагороду боєць просто не має можливості. Добровольців держава практично не нагороджує. Кожне відомство відповідає за своїх підлеглих. Наприклад, Збройні сили нагороджують лише військовослужбовців. До того ж, кількість заохочувальних відзнак, відповідно до закону, скоротилася. Ніхто не знав, що буде війна. Відтак, волонтери вирішили, що чи не єдиний спосіб відзначити деяких бійців – нагородити народною нагородою.
Сьогодні в Україні існує кілька організацій, які нагороджують бійців, волонтерів, медиків. Їм, за різними поданнями і проханнями, вручають ордени і відзнаки за професіоналізм, мужність, патріотизм, зразкове виконання службового обов'язку. Але однією з найвідоміших народних нагород є Орден "Народний Герой України". Її започаткували і розробляють волонтери, а обирають кого нагороджувати звичайні люди.
"Багато кого цікавить, чому наша нагорода така популярна? Ми вирішили її створити після того, як ходили в госпіталь до бійців і вони нас просили дізнатися, коли їх нагородять, бо подання на державні нагороди тривало дуже довго. Ми вирішили не чекати, коли держава про них подумає. Створили справді нагороду від народу. Ми обираємо тих людей, яких подають звичайні люди, які живуть з ними, лікують, просто знають. Під час нагородження ми робимо презентацію і всі дізнаються про людину, про її заслуги. Адже не важливо який знак вручати. Важлива повага до людини, яку ми нагороджуємо", — розповів волонтер і ініціатор створення Ордену "Народний Герой України" Андрій Боєчко.
"Ми не продаємо свої нагороди. Ніколи не нагороджуємо штабних офіцерів. Подання до нагороди чиновника, який десь там був – не може навіть існувати. Ми навіть приблизно їх не розглядаємо. Лише ті, хто воював, хто відвозив їжу, хто оперував, хто бореться за Україну", — додає він.
"Порівняно з державними нагородами, вона має вагу, репутацію серед воїнів, волонтерів, медиків, капеланів", 3 додає ще один волонтер, член орденської ради Олег Яницький.
"Орден "Народний герой України" для всіх, хто його отримав, — найцінніша нагорода. Про це говорять навіть ті бійці, в яких є високі державні нагороди. Тому що — це дійсно Народна нагорода: вона створена з ініціативи простих людей і її виготовлення і заходи з нагородження виконується такими ж простими людьми. Сотні людей надсилають срібло для нагород і допомагають з поточними витратами, розуміючи, як важливо для захисників нашої країни отримати такий знак довіри від народу і бажаючи взяти участь у цьому", — розповідає доброволець з Одеси, член нагородного комітету Аміна Окуєва.
Нагороди тим, хто здійснив подвиг
Багато бійців відзначають, що у незалежності державна нагорода чи недержавна – це у будь-якому випадку приємно. Але від держави отримати відзнаку – це сигнал, що "не кинули", а від волонтерів – це величезна моральна і психологічна підтримка.
Державної нагороди часто доводиться чекати довше через відсутність коштів на виготовлення. До того ж, досить часто трапляються випадки, коли нагороджують, м’яко кажучи "не тих людей", не справжніх героїв. Організатори ж "Народного Героя" ретельно перевіряють особи тих, для кого народ просить нагород і відзнак. Волонтери створили спеціальну комісію, в яку входять інші волонтери, ті, що спілкуються з бійцями, ті, що перевіряють інформацію, медики, самі бійці, які зараз воюють, журналісти, яким є вагомі підстави довіряти. Перед тим, як вручити нагороду, вчинки бійця ретельно перевіряються і зважуються.
"Ми маємо різні рівні захисту, щоб ця нагорода потрапила до найкращих. Ми постійно збираємо інформацію. У нас є народна рада, яка прослідковує кожну відібрану кандидатуру. І тоді відбираємо найкращих. Це безперервна процедура", — говорить Олег Яницький.
Насправді волонтери відзначають, що визначити достойність військового – це найскладніша і найбільша робота. Розповідають і про багато відмов. Коли починають з’ясовувати у товаришів по службі, можуть вияснити певні речі, через які відхиляють кандидатуру на отримання Ордену.
"Я практично від самого початку була запрошена в нагородний комітет, на етапі формування цієї ідеї. Тоді якраз обговорювалися герої, яких збиралися нагородити під час першого нагородження. І наш, загиблий під Дебальцевим командир, — генерал НД Ічкерії Іса Мунаєв, був одним з перших удостоєний цієї нагороди від українського народу (посмертно). Якраз, коли ми готували цей пілотний проект, організатори мене і запросили в нагородний комітет. Може тому, що я вже більше року була на фронті, об'їздила всі сектори і знаю особисто багатьох командирів і бійців підрозділів. Кожна ж кандидатура, запропонована на нагородження, обговорюється дуже ретельно. Враховується думка і товаришів по службі, і командирів, і тих, хто просто знайомий по фронту", — розповідає Аміна Окуєва.
Орден став популярним приблизно після 4-5 нагородження. Дуже багато людей звертають увагу на списки тих, кого волонтери хочуть нагородити. Проте, якщо є досить багато протирі, щодо людини, якій збираються вручити нагороду, волонтери стверджують, що краще відкладуть нагородження на пізніший час.
Скромність – чіткий сигнал, що нагороджується правильна людина
"Наприклад, коли ми нагороджували Яроша, він сказав, що жодної нагороди більше не носитиме, крім нашого Ордену. І жодної не прийме від держави. Коли ми нагороджували Мустафу Джемілєва, він сказав приблизно те саме", — розповідає Андрій Боєчко.
Волонтер і батько героя Небесної сотні Устима Голоднюка Володимир Голоднюк, який отримав відзнаку за свою роботу і допомогу армії, говорить, що і бійці, і волонтери, і медики працюють зараз не заради нагороди, проте, усім хочеться, щоб їхня діяльність була помічена. Він називає найбільшою нагородою для себе очі військових на передовій у момент, коли їм привозиш допомогу. Проте, Орден "Народний Герой України" став неочікуваним для волонтера.
"Я бачив, коли державні нагороди отримували люди, які не мали за що їх отримувати. Були випадки коли людина дійсно заслужила, але так від держави і не дочекалася. А "Народний Герой" має символізм, бо тебе визнали люди, а не чиновники. Про кожного з номінантів розповідають хто він, за що отримує нагороду. Я навіть себе дещо незручно почував, коли мені вручили Орден, тому що, дійсно, є люди-легенди, люди-герої. Бачив, коли в десантника, суворої людини, котилися сльози розчулення. Кожен з них дійсно був зворушений. Тому, направду, це серйозно", — ділиться враженнями Володимир Голоднюк.
А Олег Яницький розповів про головну ознаку, по якій волонтери вже розуміють, що готують нагороду для достойної людини.
"Воїни дуже горді саме цією нагородою. Але досить багато людей, коли ми повідомляємо їм про те, що прийняли рішення їх нагородити, навіть відмовляються, і кажуть, що є достойніші за них. Справжні герої насправді дуже скромні. Ми маємо завжди проблему з тим, що люди надзвичайно реагують, розчулюються і кажуть, що це така нагорода, яку дають справді потрібним людям", — говорить член орденської ради.
Його слова підтверджує і Аміна Окуєва, яка за свої героїчні вчинки також має народну відзнаку.
"Для мене великою несподіванкою стала пропозиція від нагородного комітету про те, щоб нагородити мене… Довго відмовлялася, вважаючи, що сотні і тисячі бійців заслужили цю відзнаку значно більше за мене. Я і зараз так вважаю. Але для мене ця нагорода, як знак високої довіри до мене всіх цих чудових людей служить стимулом для того, щоб активно працювати далі для нашої спільної перемоги. І, дасть Бог, коли-небудь вчинити щось дійсно героїчне в своїх власних очах. Спасибі всім патріотам за віру в нас і підтримку. Для нас це важливо. Служу народу України", — скахала вона.
Під час представлення бійця, трапляються випадки, коли про його вчинки говорити не можна, у зв’язку із його діяльністю у зоні АТО. Проте, для того, аби подати того чи іншого героя на відзнаку, мало написати, що це гарний воїн, добре служить і відмінний боєць, бо таких дуже багато в армії. Волонтери розглядають лише ті подання, де описаний героїчний вчинок. Краще також, щоб подання робилося не від однієї людини, а від організації – волонтерської чи громадської.
Останнім часом у Міністерстві оборони намагаються надолужити нагородження справжніх захисників, почали видавати більше відзнак "кіборгам". Часто трапляється й таке, що МО чи Нацгвардія нагороджує бійців після того, як ті отримають "народну нагороду". Таким чином волонтери ніби дають поштовх державі до оцінки дій її захисників.
А поки представники держави думають кому вручити відзнаку і збирають кошти на виготовлення нагород українським захисникам, волонтери продовжують створювати свої відзнаки. Так Орден "Народний Герой України" вже отримали 152 захисники. Серед них і ті, що на фронті, і ті, що в тилу. 40 людей нагороджено посмертно. А ще понад 1000 українських героїв чекають на свою нагороду від волонтерів. Тобто, від народу.