Збройні Сили України просуваються вперед на Бахмутському напрямку й мають там певні успіхи. Загалом у районі міста-фортеці зараз спостерігається цікавий розвиток подій.
Для 24 Каналу військовий експерт, полковник ЗСУ в запасі, льотчик-інструктор Роман Світан проаналізував карту бойових дій. За його словами, наші війська просуваються й поступово повертають собі редути.
Світан зазначив, що росіяни там спалюватимуть по 1,5 – 2 роти за добу. Тобто 150 – 200 окупантів щодоби гине в Бахмуті під ударами нашої артилерії, яка вже працює практично, як снайпери. Адже місто лежить у низині, тож нам із висот зручно знищувати військові об’єкти росіян.
У районі Бахмута зараз спостерігається цікавий розвиток подій, – наголосив полковник запасу.
За його словами, наші війська просуваються, поступово повертають собі редути й рухаються в бік Горлівки. Цей напрямок вселяє значний оптимізм, тому що загалом це шлях до Донецька.
Полковник запасу ЗСУ заявив, що повертати Донбас відразу дуже незручно без авіації. Оптимально спершу зайти у дві агломерації – Донецьк і Горлівку.
Здійснити це можливо, оскільки там лише одна лінія оборони, – зауважив Світан.
За його словами, за кілька кілометрів від Красногорівки розташовані панівні висоти, дійшовши до яких – Донецьк постане перед нашими захисниками, наче на долоні. Те ж саме із рухом у бік Горлівки.
Тому, на думку Світана, Горлівка і Донецьк – одні з пріоритетних напрямків. Водночас усе залежатиме від задуму головнокомандувача та кількості наших сил і засобів для виконання таких завдань.
Зазначимо, що через місяць після початку визвольної операції України київські сили продовжують наступ, зокрема спроби відбити Бахмут. Попри заворушення в тилу росіян, викликані заколотом групи найманців “Вагнера”, ще не було драматичних проривів, які деякі колись передбачали, пише Уніан. Частково це відображає зосередженість України не на захопленні території, а на зниженні можливостей Росії, а також несподівану завзятість окупантів.
Професор Марк Галеотті, який написав понад 20 книг про Росію, останньою з яких стала “Війни Путіна: від Чечні до України”, проаналізував контрнаступ українських Сил оборони. Він виділив фактори, які вплинули на швидкість визвольної операції, в колонці для видання The Sunday Times.
Коли армія РФ йшла в атаку, вона виглядала тьмяно… Втративши велику кількість своїх найкращих військ у непродуманому кидку на Київ, російським силам – за деякими винятками, такими як десантники – здавалося, не вистачало навичок та енергії для боротьби іншим способом.
Проте окупанти коять немислиме. Є побоювання, що контрольована Росією Запорізька АЕС була замінована, щоб, за словами одного українського солдата, стати “масивною ядерною міною”. Станція набагато безпечніше, ніж був Чорнобильський реактор, і якби стався якийсь витік радіоактивних речовин, це, ймовірно, торкнулося б не тільки Україну, а й Росію. Швидше за все, це політичний гамбіт, спроба налякати українців і європейців, щоб підштовхнути їх до переговорів.
Москва не розраховує сліпо на бойовий дух своїх солдатів. Спроби президента РФ Володимира Путіна викликати дух Великої Вітчизняної війни і представити її як екзистенційну боротьбу за Батьківщину, схоже, не має великого ефекту. Недавній заколот найманців показав, що більшість солдатів не більше схильні чинити опір Євгену Пригожину, а приєднуються до нього. Більшість солдатів – резервісти, мобілізовані під загрозою в’язниці, а не завзяті добровольці.
Однак війська в окопах рідше тікають, ніж війська на відкритій місцевості. Попри періодичні заяви, немає ніяких доказів того, що сучасна російська армія використовує загороджувальні загони. Чутки, можливо, заохочуються урядом, щоб його солдати знали, що відступ може бути небезпечнішим, ніж оборона.
У висновку професор Галеотті зазначає, що справжні битви ще попереду. За його прогнозами, наступ триватиме все літо. Російська армія, може, і в кращій формі, але все одно зазнала катастрофічних втрат, а українці володіють ініціативою і визначають, де і як зосередити бойові дії.