Туреччина все ж вразлива до тиску Росії. Наступного разу разом із помідорами, мандаринами і туристами Путін може влаштувати Ердогану і газовий шантаж.

Туреччина приміряє на себе роль посередника між Україною та Росією, намагаючись зайняти свою вагому нішу у новому витку протистояння між Москвою та Вашингтоном. На тлі безпрецедентного шантажу Росії війною в Європі, великі світові гравці один за одним показують Путіну, що грати за його правилами вони не будуть.

Візит президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана до Києва у четвер, 3 лютого, яскраве тому підтвердження. Так, після цього він чекає на Путіна до себе в гості на переговори. Проте перший корвет класу Ada для українських ВМС Туреччина нам допомагає будувати, завод по спільному виробництву безпілотників під Києвом зводиться, та й угода про зону вільної торгівлі (чого не має Росія) між Україною та Туреччиною нарешті підписана.

За словами Ердогана, Туреччина керується логікою “думати, як знизити градус замість того, щоб роздмухувати пожежу”, явно киваючи в бік Сполучених Штатів, які аж занадто сильно розкрутили маховик інформаційного протистояння з Росією. Хоча, можливо, в певному сенсі це і спрацювало.

ТСН.ua проаналізував перспективи угоди про ЗВТ із Туреччиною, яку Зеленський назвав історичною, та підводні камені, які можуть чекати на Україну за посередництва Анкари у перемовинах із Москвою.

У розмові з ТСН.ua старша аналітикиня Центру досліджень сучасної Туреччини Євгенія Габер зауважила, що цього тижня Київ став дипломатичною столицею Європи і світу. І це дійсно так.

У вівторок, 1 лютого, до України приїздили прем’єри Великої Британії та Польщі, щоб започаткувати новий безпековий союз. А вже у четвер, 3 лютого, до Києва з офіційним візитом приїхав президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган разом із потужною делегацією.

Так, його візит не став несподіванкою. Він планувався давно з огляду на проведення 10-го ювілейного засідання Стратегічної ради високого рівня (відбуваються вони щорічно то в Туреччині, то в Україні, а очолюють її президенти). Проте все ж став знаковим та історичним. І не лише підписанням угоди про ЗВТ.

Візит Ердогана відбувся на тлі другого за рік безпрецедентного скупчення російських військ біля українських кордонів, коли без перебільшення вся увага світу прикута до України. До недавнього часу перемовини відбувалися за треком Вашингтон-Москва. І недивно, адже це Кремль вийшов із ультиматумами та погрозами на адресу Америки, які межують зі здоровим глуздом.

Туреччина, яка хоче стати не лише регіональним лідером, прекрасно розуміє, що попереду на неї чекає протистояння з Росією за Чорне море, яке Москва, разом із Азовським морем, намагається перетворити на своє внутрішнє озеро. Можливо, саме тому, намагаючись вскочити в останній вагон геополітичного потяга Вашингтон-Москва-Пекін (як це не дивно, Китай у цій холодній війні нового типу теж присутній), Ердоган запропонував свої посередницькі послуги.