Як і очікувалося, РВВ продовжили свій рух після виходу на Кліщеївку не на північ, безпосередньо до Бахмута, а на північний захід, до Іванівського та Часового Яру.
“Не можу назвати цей напрямок особливо геніальним, хоча сенс його вибору цілком зрозумілий”, – це пише військово-політичний оглядач Олександр Коваленко у своєму телеграмі.
Оточення Бахмута з півдня та перерізання Т0504 для РВВ має ключове значення щодо зменшення постачання Бахмуту. І цим завданням зараз зайняті вже не стільки ПВК “Вагнер”, скільки десантники, що їх витісняють. Зокрема, в районі Бахмута вже активно діють підрозділи 106-ї ВДД, 57 ОМСБр та 217-го ВДП.
Це вплинуло на перебіг бойових дій, у яких присутня дедалі більше десантної тактики, хоча, зеки продовжують відігравати роль живого м’яса першої хвилі. Але все ж таки, це не змінює того факту, що з півдня біля РВВ кілометри чистого поля. Ну, як чистого… з лініями оборони ЗСУ та артою.
Даний факт дуже ускладнює їх просування до Івановського і Часового Яру, а фланги, що розтягуються, вимагають більшого ресурсу. Не виключено, що цей ресурс з’явиться, але не з самої Росії, а з однієї з ділянок БД. Наприклад, як підрозділи 217-го ВДП, які стягнули з Лиманського спрямування.
Не виключено, що найближчим часом тиск на Бахмут зросте в кілька разів, але перед російським командуванням стала дилема подальших штурмових дій. Та ще й артилерія РВВ стала замовкати все частіше, що так само негативно позначається.
Так, біля Бахмуту ніколи легко не було і не буде. Але незважаючи на весь ступінь тиску, ЗСУ контролюють ситуацію і якщо російське командування зіткнеться не лише з проблемою снарядного голоду, а й з дилемою наявності ресурсу, можливі навіть несподівані рішення від Генштабу.
