Як розповів розповів полковник запасу ЗСУ, військовий експерт, льотчик-інструктор Роман Світан, агресори не мають достатньої кількості резервів, щоб перекрити усю понад 1000-кілометрову лінію фронту. Тому на одному з напрямків дійсно можна очікувати на “жест доброї волі” від загарбників.
За його словами, саме з цієї причини російські окупанти підірвали Каховську ГЕС. У такий спосіб вони на певний час “відмінусували” близько 300 кілометрів фронту.
З цієї ж причини росіяни хотіли знищити дамбу поблизу Кривого Рогу. Однак вони тоді промахнулися.
“Кинджали” не долетіли. Очевидно, що в них показник кругового ймовірного відхилення не 10 метрів, а десятки метрів. Тому й промахнулися. А загалом росіянам не вистачає засобів для втримання фронту, який має понад 1000 кілометрів,– зауважив Світан.
Як наголосив Світан, в окупантів почнуться проблеми, коли на Херсонському напрямку знову можна буде проводити наступальні дії. Тоді їм доведеться перекидати певну частину військ з Донеччини, Луганщини або Запоріжжя на лівобережжя Херсонщини.
Вони не зможуть витримати кілька тижнів чи місяць-півтора нашого тиску. В якомусь місці фронт буде “тонким” – і буде прорив. Ми досі не використали дві треті наших резервів. Правильна тактика. Військовий геній Залужного приведе до позитивних результатів,
– зазначив Світан.
Росіяни мають зараз перед собою два рішення. Або готуватися до того, що фронт прорветься; або заздалегідь піти з якогось з напрямків. Це може бути і Херсонщина, і Запоріжжя. Також в окупантів вже готова потужна лінія оборони від Донецька – до Маріуполя, яка йде через Волноваху.
Там серйозна лінія оборони. І наступним етапом може бути ухвалення рішення про відхід на цю лінію оборони. Ці рішення вже готові. Підуть із Запорізької та Херсонської областей,– вважає Світан.
Українське командування поки ввело в бій не більш ніж три бригади з 20, які готувалися для наступу. Їхнє завдання – промацування слабких місць в обороні ворога, а не прорив переважаючими силами. Ще одне очевидне завдання теперішніх атак на півдні – виманювання російських резервів. Частину з них противник уже пустив у бій. Чим більше резервів ворога буде знищено на початкових етапах наступальних дій – тим важче йому буде надалі оборонятися, особливо коли справа дійде до прориву головної лінії оборони. Саме тому передчасно називати бої, що йдуть на півдні, нашим великим наступом, і вже зараз оцінювати його “плоди”.
Проте на блискавичне просування на півдні очікувати теж не варто. До битви в Запорізькій області росіяни готувалися ще з минулої осені, вибудувавши кількарівневу оборону, зокрема довкола Токмака та Мелітополя. Тому ця наступальна операція може тривати тижні, а то й місяці. Підрив Каховської ГЕС після перших атак українських військ на півдні доводить, що росіяни налаштовані чинити спротив будь-якими засобами.
Москва очікувала, що після висування в Запорізькій області Сили оборони спробують форсувати Дніпро та висадити десант на лівому березі Херсонщини. Тоді б окупантам довелося вести бої фактично з двох сторін. Розлив Дніпра, принаймні на деякий час, зняв для них цю загрозу.
У Міноборони кажуть, що росіяни щодня підривають малі гідротехнічні споруди в Запорізькій та Херсонській областях. За задумом Москви, заболочування місцевості має завадити руху українських військ. Нещодавно окупанти зруйнували дамбу через річку Мокри Яли в селі Ключове – якраз на одному зі шляхів просування Сил оборони.
Зараз надто складно стверджувати, чи стане український наступ поворотним моментом у війні. Проте він, так чи інакше, буде визначати її подальший перебіг. Відсутність успіхів на полі бою лише укріплюватиме аргументи політиків-“миротворців”, які прагнуть якнайшвидше закінчити все за столом переговорів. Якщо ж Україні вдасться зрушити лінію фронту – це збереже імпульс підтримки Заходу і дозволить продовжити боротьбу за захоплені ворогом території.
Проте в окупації залишається близько 20% України. Одна, навіть цілком успішна, наступальна операція не гарантує кінець війни і звільнення такої площі територій вже цього року. Тому найкращий “рецепт” за цих умов – зберігати стриманий оптимізм.