ЗМІ, які близькі до Єлисейського палацу , опублікували найцікавіші фрагменти розмови Макрона та Путіна, яка відбулася за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Цей діалог цікавий з кількох причин. Про це пише lb.ua

Перша – він демонструє, що Путін брехав Макрону: він не збирався відводити війська з українського кордону. Друга – Захід до останнього намагався тиснути на українську владу з тим, щоби той пішов на поступки Путіну, ба більше, сам Захід хотів дечим поступитися. Третя – Зеленський та загалом українське керівництво не збиралися, попри тиск, поступатися інтересами держави.

Однак , найцікавіше тут зовсім інше, – що сталося під час хокейної гри, яка сталася одразу після розмови з Макроном. Адже Путін ухвалив кінцеве рішення, вірогідно, тоді. Проте не треба думати, що російського президента хтось переконав – він був і залишається головним ініціатором війни.

30 червня на головному французькому державному телевізійному каналі France 2 покажуть документальний фільм “Un président, l’Europe et la Guerre”, який розповідає про дипломатичні лаштунки останніх шести місяців у Єлисейському палаці. Там, зокрема, розкажуть про дев’ятихвилинну розмову Макрона з Путіним.

Еммануель Макрон: З часу нашої останньої бесіди напруженість продовжувала зростати, і ти знаєш про мою відданість і рішучість продовжувати діалог. Я хотів би, щоб ти спочатку виклав мені своє бачення ситуації і, можливо, досить прямо, як це робимо ми обидва, сказав мені, які твої наміри. А потім я би хотів спробувати зрозуміти, чи є ще якісь корисні дії, які можна зробити, і зробити деякі пропозиції.

Володимир Путін: Що я можу сказати? Ти сам бачиш, що діється. Ти і канцлер Шольц сказали мені, що Зеленський готовий зробити хід, що він підготував законопроєкт щодо імплементації Мінських угод. […] Насправді ж наш шановний колега, пан Зеленський, нічого не робить. Він вам бреше. […] Я не знаю, чи чув ти його вчорашню заяву, в якій він сказав, що Україна має отримати доступ до ядерної зброї.

(Дипломатичний радник Макрона Бонн: «Та ні, що за нісенітниця»).

Я також чув твої коментарі на прес-конференції у Києві 8 лютого. Ти сказав, що Мінські угоди мають бути переглянуті, цитую, «щоб вони стали застосовними».

(Радники Макрона: “Ні, він цього не говорив”, “Я йому підкажу, щоб він не вступав з ним у детальне обговорення”).

[ЕМ]: Володимире, по-перше, я ніколи не говорив, що Мінські домовленості мають бути переглянуті. Я ніколи не говорив цього ані в Берліні, ані у Києві, ані у Парижі. Я сказав, що вони повинні застосовуватися, що домовленості повинні дотримуватися, і я не маю такого бачення останніх днів, як у тебе.

[ВП]: Слухай, Еммануелю, я не розумію, які у вас проблеми із сепаратистами. Принаймні вони, на нашу вимогу, зробили все необхідне, щоб розпочати конструктивний діалог з українською владою.

[ЕМ]: З приводу того, що ти сказав, Володимире, у мене кілька зауважень. По-перше, Мінські домовленості – це діалог із вами, ти абсолютно правий. У цьому контексті основою дискусії не має стати текст, поданий сепаратистами. Тому коли твій переговорник намагається змусити українців вести переговори на основі «дорожніх карт» сепаратистів, він не дотримується Мінських домовленостей. Не сепаратисти ж будуть вносити пропозиції щодо законів України!

[ВП]: Зрозуміло, у нас зовсім різне бачення ситуації. Під час нашої останньої зустрічі я нагадав тобі і навіть зачитав статті 9, 11 та 12 Мінських угод.

[ЕМ]: Вони у мене перед очима! Чітко написано, що уряд України – пункт 9 і далі – висуває пропозиції, і що це робиться у рамках консультацій та за погодженням з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей у рамках тристоронньої контактної групи. Саме це ми пропонуємо зробити. Тож я не знаю, де твій юрист вивчав право (радниця Макрона посміхається). Я просто дивлюся на тексти та намагаюся їх застосувати! І я не знаю, який юрист може тобі сказати, що в суверенній країні тексти законопроєктів пропонують сепаратистські групи, а не демократично обрані уряди.

[ВП]: (жорстким і роздратованим тоном) Це не демократично обраний уряд. Вони прийшли до влади в результаті перевороту, люди були спалені живцем, це була кривава бійня, і Зеленський – один із тих, хто несе за це відповідальність.

Слухай мене уважно: принцип діалогу полягає у тому, щоб враховувати інтереси іншої сторони. Пропозиції є; сепаратисти, як ти їх називаєш, передали їх українцям, але не отримали жодної відповіді. Де тут діалог?

[ЕМ]: Так тому що, як я щойно тобі сказав, нам начхати на пропозиції сепаратистів. Що ми від них вимагаємо – щоб вони відреагували на пропозиції українців, і ми маємо діяти у цьому напрямі, бо таке право! Те, що ти щойно сказав, у певному сенсі ставить під сумнів твою власну готовність дотримуватися Мінських домовленостей, якщо ти вважаєш, що ти маєш справу з нелегітимною та терористичною владою.

[ВП]: (Дуже дуже роздратовано) Слухай мене уважно. Ти мене почув? Повторюю, сепаратисти, як ти їх називаєш, відреагували на пропозиції української влади. Вони відповіли, але ця ж влада не здійснила жодних дій.

[ЕМ]: Тоді скажемо так: на підставі їхньої відповіді на українські пропозиції, я пропоную зажадати від усіх сторін зустрітися у рамках контактної групи, щоб продовжити рух уперед. Ми можемо прямо завтра їх запросити, щоб ця робота була виконана, і зажадати, щоб жодна сторона, що бере участь, не проводила «політику порожнього крісла». Однак протягом останніх двох днів сепаратисти не захотіли взяти участь у цьому обговоренні. Я маю намір відразу після нашої розмови вимагати цього від Зеленського. З цього питання ми згодні? Якщо згодні, я завтра його підключу і вимагатиму призначити зустріч.

[ВП]: Правду кажучи, я хотів піти пограти в хокей, тому що я з тобою розмовляю зі спортзалу, перш ніж піти на тренажери. Спочатку я зателефоную своїм консультантам.

[ЕМ]: У будь-якому разі, дякую тобі, Володимире. Залишаємось на зв’язку в режимі реального часу. Щойно щось буде, ти мені дзвониш.

[ВП]: Дякую вам, пане президенте (французькою)