Тетяна Шатульська-Пелешок (80 років) все життя пропрацювала вчителькою початкових класів. Жінка може сходу назвати прізвища кількох генералів, які народились у Звягелі, зокрема й Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Про це жінка розповіла BBC.
Вчителька згадує, що Залужний не був відмінником, але був старанним, мав чисті зошити і завжди охайно складені речі.
«У нас у класі був хлопчик-напівсирота, його мама сильно пила, він вічно голодним був. Валера йому то щось з дому поїсти приносив, то свою порцію шкільного обіду віддавав. Він був дуже добрим дитям», – ділиться Тетяна Григорівна.
За словами однокласників, у класі сьомому Залужний, який до того був одним з найменших за зростом у класі, різко шугонув угору, а в його табелі з’явилися трійки. Приблизно тоді його почали називати Валєрчиком: так його і досі називають друзі дитинства.
«Це не жаргон чи панібратство. Уявіть собі, він був таким скромним обояшкою. Такі кучеряшки, усмішка, такі рожеві щічки. Ніколи грубих слів не вживав, але і не лащився. Валєрчик», – згадує Олена Степанюк.
Однокласники пам’ятають Залужного як хлопця спокійного, але не тихого. Не «фронтмен» чи любитель виступити з трибуни, а людина, яка тримається гурту, може мовчати-мовчати, а тоді втнути такий влучний жарт, що всі попадають зо сміху.
«Він був самодостатній. Я був комсоргом школи і добре пам’ятаю, що в художній самодіяльності чи в спортивних змаганнях він брав участь тільки якщо йому самому було цікаво або треба було допомогти класу. Грамоти, якісь заохочення – це його не цікавило зовсім», – згадує Сергій Степанюк.
З часом з «міста військових» він переїхав до військового ВНЗ. У 20 років Валерій Залужний вступив до Одеського інституту сухопутних військ.
