Останнім часом все частіше розповідають, що у рф надто великі втрати. Експерти поділились думкою, що відбувається у ворожому війську.

Військовий експерт Олександр Коваленко говорить, що якість російських солдатів постійно погіршується. Резервістів багато, але годі зібрати з них потужні угруповання: у плані знань та управління вони дуже поступаються українським.

Через жорсткий дефіцит офіцерів росіяни не можуть виконувати завдання, надважливі для Москви. Проблема російського війська в нестачі кадрів.

«У них нема досвідчених та професійних командирів нижчої та середньої ланки. Ця проблема аж ніяк не буде вирішена, наприклад, мобілізацією, якщо вони знову на неї наважаться. Навіть якщо оголосять набір лише офіцерів, зберуть тих, хто у запасі чи відставці. Однак ніяких проблем із тим, щоб набирати потрібну кількість «м’яса», відтерміновувати фіаско та затягувати бойові дії, у Росії не буде»,– ідеться у матеріалі.

Зараз у росіян така ситуація: усі угруповання по кілька разів переформатовувалися через втрати та мобілізацію. Від початкового складу нічого не лишилося, тож зараз у війську окупантів нема професіоналів та еліти у бойовому сенсі. Підрозділи складаються із суміші мобілізованих, територіальних військ, бойових армійських резервів. Це зовсім не те, що було на початку вторгнення.

«Зараз їм потрібно багато дійсно одноразових солдатів, аби виграти час в обороні. Набрали один підрозділ – закинули його на фронт. Коли люди закінчилися, замість них одразу привезли інших. Такою є загальна ситуація в усіх підрозділах усіх груп військ», – мовиться у статті.

Військовий вишкіл має такий вигляд: коротка підготовка та фронт через один-два місяці. Олександр Коваленко вказує на недостатню базу для підготовки – росіянам бракує полігонів, казарм, інструкторів. Якщо ж комусь таланить протриматися на війні рік і не полягти в степах України, то цього все одно замало. Принаймні для офіцерів.

«Загалом росіяни вміють воювати. Це правда, яку треба визнати. Але якби в окупаційних військ, які зараз задіяні у бойових діях, була справжня професійна підготовка, вони мали б зовсім інший потенціал», – наголошено в матеріалі.

Не варто недооцінювати ворога. Окупанти можуть оборонятися, їхня система управління поки що дієздатна, хоч і не дуже ефективна, а бойові підрозділи забезпечені мінімально необхідними речами.

Утім, Україна вдалася до тактики «тисячі порізів», що показала свою ефективність. Вона сягає корінням Давнього Китаю і передбачає багато нібито невеликих ударів. Кожен із них начебто не є смертельним, але призводить до виснаження. Противник не розуміє, де чекати наступного нападу, розпорошує сили і зрештою виснажується.

Додамо, під Авдіївкою армія РФ зазнала більш значних втрат, ніж під Бахмутом (обидва міста розташовані в Донецькій області). Однак тактика наступу російських окупантів під Бахмутом і в районі Авдіївки сильно відрізняється, як і сили, які використовує РФ для досягнення своїх цілей.

Він зауважив, що протяжність лінії фронту під Авдіївкою менша, ніж була під Бахмутом.

“При цьому кількість сил і засобів, сконцентрованих на протяжності фронту в районі Авдіївки, більша, ніж було сконцентровано в районі Бахмута. Отже, ті втрати, які зараз несуть російські окупанти, перевищують втрати, які були в районі Бахмута за приблизно той самий період часу. Тобто, якщо ми говоримо про проміжок у три тижні наступу не в міській місцевості, а за межами міста і по лінії фронту, то, відповідно, втрати вищі”, — сказав Коваленко.

Військово-політичний оглядач також порівняв тактику наступу армії РФ під Бахмутом і Авдіївкою.

“Відмінною рисою Авдіївки від Бахмута є і те, що в районі Авдіївки проводять і системні, і механізовані наступи, штурми з використанням механізованої компоненти, тоді як у районі Бахмута переважну роль в наступах віддавали роль піхоті”, — пояснив він.