Я оце, нещодавно, записав одне відео для свого ютуб каналу, щодо санкцій, якими «прихлопнули» медведчуківські канали.
І у цьому відео компліментарно висловився на адресу Зеленського і Порошенка.

Так розпочав свій допис у Facebook Сергій Притула. Далі подаємо його слова в оригіналі:

Бо один влупив санкції, а другий підготував базу для цього ще пару років тому (що у ефірі моєї програми на радіо підтвердив представник Зе-команди).

Ну і я сказав, мовляв, як би було круто, якби цих два політика перестали чубитись між собою, а об‘єднали свої зусилля задля українського народу.
Здавалося б, що в цьому поганого;))?
Але «прилетіло» від прихильників обох.

Люди з аватарками «ЄС» писали, що ні в якому разі не можна об‘єднуватися із клоуном, і я маю покаятись тільки за те, що така думка могла прийти у голову.

А прихильники діючого президента писали, що якщо він буде об‘єднуватись із своїм попередником, то перетвориться на баригу. А це – неприпустимо;)!
Ну і теж сипонули мені «промінчиків добра».

Я от що хотів би відповісти обом таборам. Ваші емоції мають право на існування. Але ви повинні розуміти, що та публічна риторика, яка доходить до вас – це лише верхівка айсбергу політичних хитросплетінь сучасної України.

Як показала практика (за винятком Януковича), будь-який український президент рано чи пізно стає націоналістом;))).
Кучма дозрів до «Україна не Росія».
Порошенко дійшов до «Геть від Москви».

Риторика Зеленського міняється на очах, і вектор її спрямований далеко не в бік «ватної» публіки.
Тому не поспішайте ніколи закидувати когось шапками. Перед обличчям спільного ворога іноді утворюються такі тимчасові союзи, які було, іноді, важко уявити.

Інстинкти виживання ведуть до об‘єднання. А показова ненависть годиться тільки для нарощування рейтингів і мобілізації свого електорату. Чому я кажу про показовість?
Ну бо ось фото, яке я колись зробив у офісі президента. Щоб очікування зустрічі з керівником офісу було не таким нудним, секретар принесла на тарілочці частування. Так я поласував цукерочкою «Рошен» у офісі Зе.

Тож, не здивуюсь, якщо і Петро Олексійович, коли його ніхто не бачить, з теплом у очах переглядає випуски «Вечірнього кварталу».
Любові вам усім, друзі!
Світлої та безмежної!
Ну і приємного вікенду!

P.S. Let the srach in comments begin!