На Вугледарському напрямку (Донеччина) тривають бої в районі Павлівки: ЗСУ не лише ефективно стримують ворожу навалу, а й на окремих ділянках відсувають окупантів
Готували «ударний кулак» для «взятия Вугледара», але загрузли в боях за Павлівку і потрапили до «клінчу». Російські передові підрозділи на цьому відрізку фронту стрімко втрачають бойовий потенціал, а ЗСУ мають локальні успіхи.
Про це у своєму каналі пише Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив».
За його інформацією, на початку листопада окупанти в цій операційній зоні зуміли зібрати ресурс із п’яти більш-менш укомплектованих БТГр, щоб висунутись у бік Вугледара.
«Штурм Вугледара було названо у російських ЗМІ «епічною битвою» і раптово закінчився для підрозділів російських окупаційних військ… Павлівкою. Підрозділи 40-ї бригади, 155-ї бригади ТОФ, ОБТФ «Каскад» та інші були перемелені і втратили боєздатність буквально на самому старті. А зараз, з якоїсь незрозумілої причини, довкола Павлівки розростається «сіра зона». Цікаво, із чим це пов’язано?», – коментує аналітик.
За інформацією міжнародного співтовариства WarMonitor, станом на 12 грудня довкола Павлівки тривали бої. При цьому українським силам удалося відтіснити російські підрозділи на окремих ділянках.
Про певні успіхи ЗСУ на цьому напрямі зі стриманим оптимізмом станом на початок доби 13 грудня повідомила моніторингова група DeepState.
«Авдіївський відрізок – чергові спроби штурму траси на схід від Авдіївки закінчилися невдачею для ворога. Уточнено позиції ворога на захід від Павлівки, там «єгері» стримують «більшовиків» краще, ніж ми вважали раніше», – йдеться у зведенні.
Додамо: Якщо подивитися на військові карти, то здається, що Бахмутський напрямок – статична лінія фронту. Від кінця травня до серпня російські війська тут просунулися на 10–15 км від Попасної. З серпня просування ще вповільнилося і складає лічені кілометри.
Водночас фронт рухається в обидва боки. За останній місяць на деяких ділянках ЗСУ вдалося відсунути армію РФ, на інших незначні просування мали росіяни – пише forbes.ua.
Але успішні контратаки ЗСУ північніше від Бахмута зняли загрозу прориву російських «лещат». Без північного напряму блокада міста неможлива.
Ймовірно, військове командування РФ відмовилося від плану оточення і поспішає взяти місто за будь-яку ціну до кінця року. На окремих ділянках бої ідуть настільки щільно, що між окопами російських і українських солдатів лише 100 метрів. А якщо прислухатися, то можна почути голоси бійців ворожої армії.
Зважаючи на картини бойових дій листопада-грудня, російське командування обрало кілька цілей: Вугледар, Авдіївку та Бахмут. І сподівалося вийти на саме таку лінію оборони на зиму.
Відхід з Херсону дав змогу росіянам перерозподілити значні військові ресурси. Зокрема, артилерію і боєприпаси. До того ж до донецького фронту в росіян найкоротше плече постачання залізницею – менш ніж 200 км від Ростовської області. Це дає змогу ритмічно підвозити снаряди й мобілізованих.
Росіянам вдалося здобути контроль над Павлівкою, що південніше від Вугледару, але ціною величезних втрат серед кадрових морських піхотинців. Відтоді атака на Вугледар загальмувалася. Довкола Авдіївки росіяни утворили два небезпечні виступи. Але поки що не наблизилися до оперативного оточення.
Бахмутський напрямок став основним місцем російських зусиль. Зокрема, тому що атакувальні дії тут проводять загони вагнерівців з групи Пригожина.
Ймовірно, Пригожин намагається довести, що його формування здатні виконувати завдання, які не під силу регулярним військовим формуванням, не рахуючи втрат.
