Депутат Європарламенту, колишній прем’єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс запропонував створити новий формат, який працюватиме над інтеграцію до ЄС України та інших країн на кшталт формату “Рамштайн”.
Про це йдеться у його статті на сайті фракції Європейської народної партії.
“Коли ми зрозуміли, що постачання зброї в Україну є нашим стратегічним інтересом, ми створили “Військовий Рамштайн”. Зараз абсолютно очевидно, що для майбутнього європейської геополітичної безпеки нам також необхідно без зволікань створити “Інтеграційний Рамштайн” або “Рамштайн розширення”, – йдеться у статті.
Кубілюс наголосив, що геополітична інтеграція України на Захід є не менш важливою, ніж танки Leopard чи Abrams для оборони України.
“Нам потрібна стратегія, яку я називаю стратегією “Сила розширення і розширення сили демократії”. І вона повинна охоплювати не лише Україну, але й інші країни Східного партнерства, а також західнобалканський регіон. На Заході, коли ми хочемо чогось досягти, ми вміємо консолідувати свою політичну волю”, – зазначив євродепутат.
Він додав, що Путін бореться проти такої геополітичної перспективи інтеграції України, тому що боїться успіху України.
“Він боїться, що такий надихаючий приклад може зруйнувати кремлівський режим. Саме тому нам потрібно мати стратегію, як не дозволити Путіну перемогти в його стратегії протидії інтеграції України”, – написав Кубілюс.
Зазначимо, що сім місяців тому Єврокомісія, а згодом і Європейська рада ухвалили рішення про те, що Україна офіційно стає кандидатом у члени ЄС. Його супроводжував список із семи умов, що їх зобов’язаний виконати Київ, щоби підтвердити свій новий статус.
Відтоді українські експерти три рази перевіряли прогрес у втіленні цього переліку реформ: наприкінці літа, у жовтні та на початку 2023 року.
Під час останньої перевірки зміни виявилися найпереконливішими. І головне: саме зараз Україна подолала психологічну межу і перетнула позначку у 50% виконання європейських вимог. Загальний бал – 5,8 з 10 можливих.
Утім, минулорічне рішення ЄС вимагає від України повного втілення кожної з рекомендації. Зараз, за пів року після отримання кандидатського статусу, ця мета не досягнута за жодним із критеріїв.
У Брюсселі офіційно кажуть, що завершення роботи над сімома критеріями не має прямого наслідку: Україна, мовляв, лише втілює своє “домашнє завдання для кандидата”. А коли виконає його – то може отримати новий перелік умов, втілення яких потрібне для офіційного початку переговорів про вступ між Україною та ЄС (юридично червневе рішення про статус кандидата сформоване розмито і лишає таку можливість).
Київ натомість вважає, що успіх у втіленні “сімки” є достатнім для відкриття переговорів про вступ, без жодних додаткових умов – і закликає ЄС письмово зафіксувати таку політичну обіцянку.
І хоча офіційно Україна не отримала згоди на це, суспільна думка, схоже, на боці України.
Пройдемося по усім семи критеріям:
Відбір суддів Конституційного суду – є найпроблемнішим пунктом. Закон написаний так, що дає владі можливість ігнорувати думку Дорадчої групи експертів (ДГЕ), яка здійснюватиме професійну оцінку кандидатів в судді Конституційного суду. Та й сама ДГЕ формується таким чином, що незалежні представники не матимуть змогу відсіювати негідних кандидатів.
ЄС у відповідь кілька разів закликав Киї переглянути ухвалений закон, а коли стикнувся з ігноруванням проблеми з українського боку – західні партнери повідомили, що відмовляються від участі у відборі з фальсифікованими правилами. Цей тиск зрештою приніс успіх. Уряд визнав проблему та анонсував зміни до проблемного закону.
Продовження судової реформи – є прогрес у виконанні. Оцінка експертів – 7 балів з 10 (у минулій хвилі оцінювання було 6).
Антикорупційні органи – маємо позитивну тенденцію. Критерій щодо відбору керівника САП виконаний. Україна має всі підстави повідомити ЄС про успіх розслідування щодо топкорупції.
Боротьба з відмиванням коштів – немає особливих проривів. За низкою законопроєктів триває робота.
Антиолігархічна реформа – один із найпроблемніших критеріїв разом із конституційною реформою. Але якщо у питанні КС генератором проблем була сама українська влада, то тут зауваження варто адресувати європейській стороні.
Реформа у медіасфері – історія успіху у чинній хвилі оцінювання.
Законодавство щодо нацменшин – ще один критерій, де можна говорити про успіх України.