Як розповів 24 каналу військовий експерт, полковник ЗСУ в запасі, льотчик-інструктор Роман Світан, Збройним Силам України вдалося відтиснути окупантів до правого берегу ріки Бахмутка. Українські захисники не готові здаватись.
Таким чином військовий експерт проаналізував карту бойових дій. Він розповів, як українським бійцям вдається втримати Бахмут вже тривалий час.
Роман Світан наголосив, що ріка Бахмутка не є такою великою, як можуть собі уявляти люди.
Це такий собі потічок, тому ніяких проблем з переходом ріки немає. В жодну зі сторін,– сказав він.
Полковник ЗСУ в запасі також зазначив, що наші війська перебувають на правому березі ріки Бахмутки і тим самим створюють для росіян “чорну діру” з горизонтом подій по кордону міста.
“Вони заходять в місто і зникають. Саме в такому режимі і працюють наші частини. Зокрема, на правому березі ріки Бахмутки”, – пояснив Світан.
За словами військового експерта, ЗСУ працюють з трьох позицій: контактні бої; снайпери; коректувальники артилерійського вогню.
“Снайперські пари лежать і працюють по росіянах доволі успішно. Ті засоби ураження, які є – дуже сучасні. Вони бачать та працюють далеко, зокрема і вночі”, – пояснив Світан.
Також він наголосив, що коректувальники артилерійського вогню працюють дуже точно.
Вони “покладуть” якщо не з першого снаряду, то з другого – точно туди, де треба, – додав Світан.
Він підсумував, що Україна тримає правий берег ріки Бахмутка у цьому районі і проводить контратаки по всьому периметру лінії зіткнення.
Водночас Генерал армії України, екс-глава Зовнішньої розвідки України Микола Маломуж пояснює:
“Бахмут – це символ української стійкості. Потужна фортеця, яка перемелює основні – професійні – сили супротивника. Мова про десантно-штурмові бригади, повітряно-десантні війська, морпіхів, представників ПВК “Вагнер”. Елітні формування ворога зазнають тяжких втрат. У деякі дні втрачають понад тисячу бійців загиблими. У середньому протягом приблизно місяця щодобові втрати росіян – близько 800 осіб. Це чотири-п’ять бригад фахівців. Відбувається знесилення та знецінення елітних підрозділів супротивника”.
Але сили росіяни ще мають, підкреслює експерт. Відсотків 30-40% боєздатного особового складу у строю. Йде постійне поповнення мобілізованими резервами. Куди менш професійними, але все ж таки…
“Залишення Бахмута не стане трагедією, – зазначає генерал. – Але стане втратою у сенсі військово-політичному. До того ж, дасть можливість росіянам змобілізувати сили, що залишилися, підкріпивши їх поповненням, після чого – рухатися далі. На Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівку. Розширювати зону впливу в іншій частині Донецької області, посиливши тиск на Вугледар, Авдіївку, практично стерту з землі Мар’їнку”.
Наразі, продовжує Микола Маломуж, росіяни застрягли в районі Бахмута, що стримує їх від наступів по інших напрямках. До того ж, нагадує він, під Вугледаром окупантів нещодавно сильно розтрощили. А об ту ж Авдіївку вони вже не раз розбили чоло.
“Якби ми так активно не захищалися, ворог тиснув би значно сильніше і на Донеччині, і на Луганщині (Сватово-Кременна), і в Запорізькій області, і в Харківській, – упевнений експерт. — З огляду на це, а також те, що Бахмут ефективно виконує функцію викошування найкращих частин противника, було ухвалено рішення не відходити з міста. І не мають рації ті, хто каже, ніби це місто-фортеця не має військового значення. Має! Як центр перемелювання найкращих частин противника.
Плюс – виконує важливе військово-політичне значення, виступаючи, як я вже зазначав, символом стійкості, як для українців (і військових, і цивільних), так і для наших міжнародних партнерів. Бахмут стоїть! Незважаючи на рекомендації наших американських та європейських партнерів залишити його, попри все, – ми тримаємо це місто. І це – загальна позиція вищого військово-політичного керівництва України, що було нещодавно вкотре продемонстровано на засіданні Ставки верховного головнокомандувача. І Зеленський, і Залужний, і Сирський підтвердили намір тримати Бахмут. Нехай навіть поступово відступаючи та ведучи міські бої”.
На думку Миколи Маломужа, слід продовжувати завдавати противнику максимальної шкоди – і паралельно готувати контрудари по “кліщах”, які намагається замкнути супротивник. Можливо, атакувати ворога з тилу. Зробити свій котел для противника. Але для цього необхідні відповідні сили та засоби.
“Я вважаю, що такі ефективні удари потрібно завдавати якнайшвидше – і несподівано. Думаю, ми щось подібне побачимо найближчим часом. Куди саме бити, як і коли, визначать наше військове командування, ґрунтуючись на даних розвідки та наявних ресурсах”, – робить висновок генерал.