Запланований контрнаступ України активно обговорюють у закордонних ЗМІ. Експерти порівнюють українську операцію із висадкою союзників у Нормандії, яка відкрила другий фронт у Другій світовій війні. 

Видання CNN проаналізувало особливості операції, розподіл сил та супутникові знімки російської системи оборони, яку вони будували майже шість місяців. 

На кількох останніх супутникових знімках, які Maxar Technologies надала CNN, – великі траншеї на схід від міста Пологи в Запорізькій області.

“Позиції Росії найбільш зосереджені біля лінії фронту на південному сході Запорізькій області, на вузькій смузі землі, що з’єднує Кримський півострів з рештою України”, – аналізує Reuters. 

Протитанкові рови поблизу Пологів простяглися на 30 км, а навколо таких важливих міст, як Токмак, встановлено також додаткові укріплення.

“Ця ділянка буде критичною, якщо українські сили спробують просунутися до міста Мелітополь і розділити російські сили на півдні”, – зазначає CNN. 

Стівен Вуд з Maxar каже, що ці оборонні системи відтворені на величезній території, від Криму на півдні до частини Донецька. 

Міноборони Великої Британії в листопаді заявило, що загородження для танків типу “зуби дракона” виробляють два бетонні заводи. Однак CNN звертає увагу, що самі по собі вони є обмеженою перешкодою: тому росіяни перекинули більше підрозділів на південь України. 

Українським підрозділам доведеться застосувати загальновійськові маневри, включаючи розмінування, усунення танкових перешкод і будівництво мостів своїми штурмовими батальйонами. 

Пакет допомоги США, оголошений у березні, якраз включав мости для броньованих машин, які супроводжували б наступаючі підрозділи, а також підривні боєприпаси. 

Деякі аналітики порівнюють те, що потрібно робити українцям, із висадкою в день Д в Нормандії під час Другої світової війни, про яку тоді німецький генерал Ервін Роммель сказав:

“Перші двадцять чотири години вторгнення будуть вирішальними… для союзників, а також для Німеччини… це буде найдовший день”. 

Франц-Стефан Ґаді, лондонський фахівець із сучасної війни, каже, що мета України має полягати в тому, щоб “паралізувати російське військове керівництво та посіяти паніку серед російських рядових… Нематеріальні фактори, такі як тактична несподіванка, лідерство на полі бою та бойовий дух, ймовірно, будуть вирішальним у перші 24 години атаки”. 

В ідеальному сценарії, каже він, “українські бронетанкові колони пробивають розшаровану російську оборону в слабкому місці, швидко просуваються в російський тил і загрожують вузлам командування та управління, таким як військові штаби та центри постачання”. 

Але небезпека для українських сил, за словами Метью Шмідта, доцента національної безпеки в Університеті Нью-Хейвена, полягає в тому, що контрнаступ перетворюється на “бій на рівні дивізії, який переходить у серію боїв взводів”, у результаті чого можна загрузнути. 

За його словами, вирішальним буде оволодіння загальновійськовою зброєю – використання різноманітних засобів у координації:

“Атакуйте склади постачання в тилу, швидко розмінуйте, координуйте вогонь і рух від рівня бригади до рівня взводу”. 

Українці справді мають перевагу вибирати, куди і коли йти, з якою концентрацією сил. Рогов, призначений Росією чиновник у Запоріжжі, очікує, що українці здійснять кілька диверсійних атак, щоб спробувати заплутати російську оборону, особливо із використанням невеликих розвідувальних груп через річку Дніпро в Запоріжжі та Херсоні. 

Після початку штурму можуть вступити в дію інші чинники: від погоди до можливостей і бажання росіян контратакувати, а також компонент повітряної авіації.  Щоправда, західні аналітики сумніваються у здатності росіян вести ефективну контратаку: елітні сили, такі як російські десантники ВДВ, зазнали великих втрат на початку кампанії, від яких вони ще не оговталися. 

А от уповільнити прогрес України може перевага росіян у повітрі: щоб уникнути української протиповітряної оборони, російські військово-повітряні сили дедалі частіше використовують зброю “відбійника”, таку як 1,5-тонні плануючі бомби, які нещодавно використовувалися навколо Бахмута і які дуже важко перехопити. 

Втім, експерти не впевнені, що повернення Україною Мелітополя та Бердянська достатньо для того, щоб Володимир Путін остаточно змінив свої цілі в Україні.