Знизити ціни на газ! Cталося шокуюче – не посваритися з МВФ. Це реально – такого не чекав ніхто

Так вже сталося, що два роки поспіль мого життя були частково присвячені перемовинам з МВФ про ціни на газ. Тому в ідею про те, що можна повернути адміністративне регулювання цін на газ і не розірвати при цьому стосунків з Фондом, я жодним чином не вірю. А без стабільної підтримки МВФ ми ні бюджет 2021 не профінансуємо, ні пікові виплати за боргами в вересні не пройдемо.

Про це пише Павло Кухта на своїй сторінці у Фейсбук. Надалі подаємо в оригіналі.

Ідея обов’язково публікувати ціни всіх постачальників газу для населення – сама по собі непогана, адже робить ринок більш прозорим для споживача. Але вплив на ціни в цьому опалювальному сезоні вона очевидно матиме приблизно ніякий.

І не виправить структурних проблем, які роблять ринок газу в Україні не дуже ефективним: по суті, зараз це поле битви між державною вертикально-інтегрованою монополією та приватною олігархічною монополією. А потрібен нормальний ринок, з рівним доступом трейдерів до ресурсу та конкуренцією як за ціною, так і за якістю послуг.

З тих ідей, які були озвучені, реалістичною є хіба тиск на НКРЕКП з метою скасувати або пом’якшити рішення про підвищення тарифів на розподіл (наскільки правильно тиснути на незалежних регуляторів і чи незалежна НКРЕКП – інше питання).

У всій цій дискусії повністю проігнороване питання підтримки українців за рахунок системи субсидій – які, власне, і передбачені програмою МВФ як заміна низьких тарифів для менш заможної частини населення. Субсидії дуже невдало забрендовані – їх продають як підтримку для бідних і це викликає неприйняття в багатьох отримувачів субсидій, які не вважають себе бідними.

Натомість, за своєю суттю вони ближче за все до ідеї “економічного паспорту українця” з передвиборчої програми президента Зеленського, за якою громадяни мають право на частку доходів від природних ресурсів країни (які належать всьому народу).

Проте, це не означає, що не можна провести ребрендінг цієї системи – і, власне, показати людям, що вона ефективніша та краща за штучно занижені ціни. Адже субсидії не треба витрачати на заможних людей (а низькі ціни мають всі) і вони платяться живими грошима, які можна витрачати на будь-що, а не тільки на комуналку.

Звичайно, окрім ребрендингу для вирішення проблеми субсидіями потрібні і більш метаріальні кроки. До того, як до уряду та депутатів дійшло, що в країні зростають тарифи, вони примудрилися затвердити на 2021 рік бюджет зі зниженням суми субсидій на 1 млрд порівняно з 2020 – з 37 до 36 млрд, це при зростанні тарифів приблизно на третину.

Інформація “з полів” показує, що явно бідні люди часто мають проблеми з отриманням субсидії – через наявність великої площі в сільських домах, прописаних не там родичів тощо. Очевидно, що це викликає невдоволення і заважає основній меті системи субсидій – компенсувати незаможним людям зростання тарифів.

Щоб реально допомогти людям і не посваритися при цьому з МВФ, треба виправити ці помилки – підвищити видатки на субсидії (перерозподіливши їх з інших статей) та дещо полегшити доступ до отримання субсидій. І почати нарешті говорити людям, що субсидія – не “подачка” від держави, а їхня частка від продажу спільних природних ресурсів.