ЗСУ після ротації підрозділів у районі Роботине – Вербове – Новопрокопівка розпочали новий наступ у напрямку населеного пункту Копані. Українські підрозділи використовують перевагу в погоді, ранній ранковий туман, а також потужну артилерійську підтримку, що дозволило піхоті ЗСУ вклинитися у протяжну лінію російської оборони, яка захищає цей населений пункт із півночі та заходу.

Про це пише відомий австрійський військовий експерт Том Купер.

Його джерела також повідомляють про атаки українських військ на сході Новопрокопівки та у напрямку панівних висот на Сході.

Купер підкреслюють, що туман — «ідеальна погода» для української тактики нальотів на позиції противника: це робить безпомічними БПЛА та камери спостереження, приховує від очей противника війська, які займаються розмінуванням мінних полів, і наближається до позицій противника, не заважаючи при цьому українській артилерії завдавати ударів по вибраним географічним координатам.

Більше того, інтенсивно ситуація розвивається на лівому березі Дніпра. За даними Купера, ЗСУ відрізають дорогу між Козачими Таборами та Підстеповим, ймовірно, створюючи плацдарм для перекидання важкої бронетехніки.

«Дніпро. ЗСУ, схоже, просунулися досить далеко у південно-східному напрямку, щоб відрізати дорогу між Козачими Таборами та Підстеповим, десь між Заплавою та Піщанівкою. Мета, мабуть, полягає у тому, щоб «звільнити місце» на плацдармі для перекидання важкої техніки. Росіяни відповідають авіаударами та артилерійськими обстрілами», — зазначив він.

Також Купер пояснив як росіяни зазнають жахливих втрат і попри це знову наступають на Авдіївку.

«Протягом минулого тижня «об’єднане угруповання Збройних Сил РФ на Південно-Західному театрі воєнних дій», як його тепер величають у Міноборони РФ, швидко перегрупувало частини, що залишилися в 114-й МСбр, посилило його 277-м стрілецьким батальйоном, а потім у п’ятницю розпочало новий наступ на північну частину терикону («230-та висота») Авдіївського коксохімічного заводу. Звідти вони намагаються закріпити за собою іншу частину цього найважливішого об’єкта. І вони знову підтримують свої атаки бронетехнікою. Найгірше те, що північнокорейські артилерійські боєприпаси тим часом досягли поля бою, і ЗСУ тепер серйозно відчувають на собі їхній вплив.

Українці роблять усе можливе, щоб не дати їм закріпитися: вкотре було підбито десятки російських танків та інших бойових броньованих машин, але ситуація не покращується.

РФ тим часом вивели 87-й стрілецький полк і 117-й мотострілецький полк на позиції за 114-ю мотострілецькою бригадою, щоб скористатися будь-яким можливим досягненням — або виступити як оперативний резерв. Аналогічним чином, за 9-ю і 110-ю мотострілецькими бригадами, що наступають у районі Водяного, росіяни зосередили ще щонайменше чотири полки (111-й МСП, 1004-й МСП, 1487-й МСП і 504-й танковий полк).

На Бахмутському напрямку вкотре III армійський корпус ЗС РФ не зміг знайти іншої відповіді українській м’ясорубці на схід від Кліщіївки та Андріївки, окрім як здійснити контратаку (у п’ятницю), і вкотре це закінчилося для них важкими втратами. Дійсно, 4-та Мотострілецька бригада і 1428-та МСбр зазнали достатніх втрат, щоб, будучи відкинутими назад, відступити далі на схід: на західну околицю Опитного.

Не менш важливим є й те, що всі російські контратаки (в основному здійснювані силами 83-ї бригади ВДВ) на 28-у ОМБр на північ від Курдюмівки поки що не увінчалися успіхом: українські війська тримаються там дуже добре» — підкреслив Купер.