20 березня, ввечері під Офісом Президента відбулася чергова акція протесту на захист Сергія Стерненко, яка перетворилася на відвертий акт вандалізму і наруги над державними символами.

Картинка для ТВ вийшла дуже яскрава. Вразила бездіяльність правоохоронних органів які були на цьому шабаші в ролі простих статистів.

Перше питання, яке необхідно ставити при спробі аналізу будь-яких політичних подій: «Кому вигідно?». Пише політолог Максим Ялі.

Відсторонившись від зайвих емоцій і проаналізувавши ситуацію я прийшов до висновку про те, що головним вигодонабувачем від шоу під Офісом президента є, безумовно, міністр МВС Аваков.

Пропоную Вашій увазі свої аргументи на підтвердження моєї версії.

1. “Пакувати”, коли потрібно, наші силовики можуть і не таку дрібну шантрапу, яка за пару сотень баксів готова і не на таке.

Підтвердження: “Міхомайдан”, коли жорстко розігнали і ставили на коліна ветеранів АТО.

Тому пояснення заступника міністра МВС Антона Геращенко про те, що своєю бездіяльністю поліція намагалася не допустити провокацій і кровопролиття звучать, м’яко кажучи, непереконливо.

2. Політичний мотив і гешефт. Це був серйозний удар по Порошенко, який намагався на колишніх акціях осідлати протест і консолідувати протестний потенціал вулиці. Досвід у нього є.

Більшість “ГО-шок”, які брали участь в “протесті”, афілійовані саме з ним. Про ставлення Авакова до Порошенка всім давно відомо. Саме Аваков був гарантом проведення президентських виборів, на яких готувалися провокації набагато крутіші і жорсткіші, ніж ми бачили під ОП. Аваков зміг їх лікувати, розкрити “сітки” і тим самим розчистив дорогу до влади Зеленському.

3. “Довга” мета і завдання – дискредитувати і маргіналізувати вуличні протести в цілому.

Від результатів справи по Шеремету безпосередньо залежить доля Авакова, Зеленський це озвучив особисто не раз і йому обов’язково це пригадають в разі провалу справи в судах. Тривати вічно ця справа також не може тому у Авакова залишається не так вже й багато часу.

За допомогою справи Стерненко найбільш радикальних, а тому і готових до активних дій активістів як мінімум розколюють і знижують їх потенціал до об’єднання через, м’яко кажучи, по причині неоднозначності особистості і його “бойових заслуг”.

Тобто сама фігура Стерненко спочатку послаблює і потенціал вулиці, ще не підконтрольної СБУ і МВС, і дискредитує поняття протесту в принципі. Будь-кого.

4. Це однозначно удар і по інституту Президента, який наближає перехід до парламентської республіки. Де головною фігурою є прем’єр-міністр.

5. Медіаактивність Авакова в останній місяць різко зросла. Вже складно не помічати його бажання стати прем’єром. При слабкому президенті це просто ідеальний варіант, при якому Зеленський буде брати на себе весь негатив, а реально керувати всіма фінансовими потоками, включаючи тіньові, буде прем’єр.

6. З огляду на високий рівень недовіри до Авакова в суспільстві, призначити його на таку високу посаду Зеленський може тільки від безвиході і усвідомлення загрози життю йому особисто і його сім’ї. Тому як ставити на прем’єрство такого сильного і системного гравця вкрай небезпечно. Зеленський не може цього не розуміти. Хоча … Тут необхідно думати “наперед” і мати стратегічне мислення.

7. Якщо Аваков дасть гарантії заспокоїти вулицю і взяти її під контроль, Зеленський може піти на таку угоду.

З кожною подібною акцією бажання “жорсткої руки”, яка порядок наведе, в суспільстві лише зростає і будь-яка соціологія це підтверджує.

8. До влади йдуть за трьома мотивами: ВЛАДА, ГРОШІ, СЛАВА.

А ось Авакова цікавить саме влада. Яка дає і доступ до величезних грошей в діючій системі, якщо її правильно використовувати, – резюмує політолог.