На сьогодні ціллю ворожого наступу, що відбувається у смузі східного угруповання, є бажання просунутися до Куп’янська на Харківщині і спробувати його оточити, а згодом захопити. Про це сказав начальник прес-служби Східного угруповання військ ЗСУ Ілля Євлаш в ефірі телемарафону. 

Він зазначив, що ворог наразі більше уваги акцентує на харківській ділянці – поблизу Синьківки та Іванівки, де минулої доби зафіксовано 15 атак – всі на Куп’янському напрямку.

«Лиманський напрямок поки що противник не зачіпає, ймовірно, через те, що раніше тут добряче отримав на горіхи від Сил оборони сходу і наразі перегруповується та відновлюється», — сказав Євлаш, додавши, що така ситуація ненадовго.

За його словами, також на інтенсивність бойових дій впливають і погодні умови, оскільки починається сезон дощів і це впливає на перебіг і штурмових дій противника і загалом на застосування авіації та БПЛА.

Євлаш нагадав, що програма максимум у ворога – повна окупація Луганської та Донецької областей

Разом з тим він наголосив, що найближчою метою нинішнього наступу ворога у смузі східного угруповання є Куп’янськ.

«Завдяки великій кількості техніки та живій силі ворог хоче дістатися до Куп’янська і спробувати його оточити, а потім і захопити. Але ми маємо там потужний укріпрайон, потужні сили, які стримують цю навалу. Противник не має там успіхів та не матиме у майбутньому», — наголосив він.

Говорити про суттєві прориви з російського боку теж, на щастя, не доводиться. Останні спроби агресора провести наступальну операцію на Куп’янському та Лиманському напрямках йдуть майже безрезультатно. Однак попри те, що ворог поки спалив свій наступальний потенціал, він усе ще добре проводить оборону.

Зараз план російського командування виглядає так. Задача-максимум – окупувати всю територію Луганської області, вирівнявши лінію фронту по річці Оскіл, і тим самим створити умови для подальшого захоплення всього Донбасу. Задача-мінімум – своїми активними діями на Харківщині та Луганщині відтягнути українські резерви з-під Бахмута та Півдня.

На тлі стратегічних невдач на фронті Москва вирішила значно збільшити витрати на оборону та силовий апарат – у 2024 році вони складуть 40% від їхнього бюджету. Міністр оборони РФ Шойгу заявив, що в нього нібито є план досягнення цілей «сво» у наступному році, що вкотре свідчить – Кремль ще не налаштований припиняти війну.

Представники української влади теж кажуть, що наш наступ не зупинятиметься ні восени, ні взимку – допоки не будуть звільнені всі окуповані території. І західні партнери публічно демонструють готовність допомагати Києву «as long as it takes» – «стільки, скільки буде потрібно».

Зараз можна говорити про те, що війна з високою ймовірністю не завершиться в 2023 році. Однак ті позиції, які Сили оборони займуть до кінця грудня, визначатимуть стартові умови для нового ривка.

Середній або проміжний сценарій – у першому півріччі 2024-го Сили оборони доходять до узбережжя Азовського моря, в другому – розпочинають деокупацію Криму, а далі – Донецької та Луганської областей.

«Якщо ми будемо мати до кінця року тільки певні успіхи на Південному напрямку, то це вимагатиме продовження і розвитку цього наступу. Тоді операція на Сході відкладається – там ми будемо вести стримуючі оборонні бої для того, щоб не допустити можливої спроби противника прорватися», – заявив полковник запасу ЗСУ, військовий експерт Сергій Грабський виданню РБК.

Найгірший сценарій – якщо українській армії не вдається зрушити лінію фронту або війна перетворюється у позиційні бої за окреме село.

Проте варто усвідомлювати ще один важливий фактор: українські військові з великими зусиллями звільняють Південь, де противник почав готувати оборону рік тому. Деокупація Донецька та Луганська, де ворог окопувався з 2014 року, навряд чи буде меншим викликом.

«Достатньо звернутися до нашого досвіду. Противник 400 днів ішов від лінії зіткнення до Бахмута, пройшовши аж 45 кілометрів. І не треба сподіватися, що для нас ця задача буде подібна до якоїсь великої прогулянки», – каже Грабський.