Радник Офісу президента України Олексій Арестович описав ситуацію на фронті. За його словами, ЗСУ помстилися окупантам за моторошний обстріл Херсона, який ті влаштували 24 грудня.
“Дуже багато непоганих накриттів було на лівому Херсонському березі. Наша артилерія помстилася, дуже вдало. Понад сотню в сукупності, доведених”, – розповів в ефірі з Марком Фейгіним Арестович.
Також він прокоментував ситуацію під Бахмутом. “Злі язики”, як Арестович називає російських пропагандистів і “воєнкорів”, говорять про успіхи ЗСУ.
“Найгарячіша лінія, зрозуміло, від Мар’їнки до Соледара. Під Бахмутом злі язики говорять, з того боку, що у нашої країни є певні успіхи… Можу сказати, що дещо відсунули в парочці напрямків від Бахмута, кажуть злі язики. Проте, обстановка залишається дуже складною, але контрольованою. Складна обстановка в Соледарі, між Бахмутом і Соледаром”, – вказав радник ОП.
Арестович висловився і про чутки щодо Кремінної в Луганській області. Деякі почали “натякати”, що там змінилася ситуація і незабаром нас нібито чекають .
“На напрямку Кремінної було багато чуток… Я не бачу ознак сенсаційних новин, хоча злі язики стверджують, що наша країна ближче до них стала, і не просто ближче, а результативніше ближче. Але, знову ж таки, це стверджують злі язики. Тут ані так, ані ні”, – резюмував Арестович.
У Бахмуті росіяни використовують військовополонених, щоб підібратись до українських позицій.
Артилерійська канонада стоїть над містом, свист снарядів і вибухи відлунням і скалками відбиваються від стін багатоповерхівок і приватних обійсть.
Окупанти намагаються наступати на Бахмут, аби покращити своє тактичне положення – розрізати наш фронт. Але їм це не вдається, своїми життями українські воїни стримують навалу, йдеться в ТСН.
“Найважче бачити, що тут відбувається, як вони все знищують, взагалі випалюють. Не лише б’ють по нас – це зрозуміло, а б’ють також по мирних, самі бачите – все зруйноване”, – кажуть бійці, які тримають тут фронт.
Окупанти вдень і вночі по кілька разів на добу штурмують наших оборонців. Людські маси окупантів розчиняються в донецькій землі. Перший ешелон вагнерівці і мобілізовані, другий – регулярна армія – так щоразу, хвиля за хвилею.
“В них проблем з людьми немає, скільки їм треба, стільки відправляють. Треба на 8 годину 300 осіб – відправили, розбили їх, розмотали. На 7 ранку треба 200 чоловік, ще назбирали 200. Вони як звірі, в них виходу немає, або йдуть вперед і мають успіх, якщо вибивають, якщо не мають, то тікають і їх тоді їхні “загранотряди”, – розповідають військові.
Щойно наші дрони помічають рух у ворога у посадженнях, у справу вступають мінометники. Порохові заряди на міні, капсулі забиті, міна у ствол. “Мотивовані на 12 балів, ми ж розуміємо що на своїй землі, нам нікуди відступати, будемо до останнього обороняти”, – переконують бійці.
Війна довкола Бахмута – це війна буквально за квадратні метри. Війна хитрощів та нових тактик.
“В день мобілізовані, вночі вагнерівці. Вони мають нічні прилади, в них багато таких, вони навіть беруть наших полонених пускають вперед. Виходить іде наш чувак з піднятими руками. Каже, що з якоїсь там бригади, а за ним йде троє людей. Такою тактикою вистрілюють”, – розповідають бійці.
Без електрики, води і тепла у прифронтовому місці залишаються люди – жінки, діти і літні люди. Тому навіть, коли окупанти місто розносять на друзки, на вулицях десь можна зустріти відчайдухів.
Російські окупанти не надто вибирають цілі стріляючи по місту – багатоповерхівки, дитячі садочки і стадіони – все знищено. У повітрі стійкий запах пороху і чаду. Місто, яке окупанти планували захопити ще улітку, стоїть під українським прапором – понищене, але нескорене.
