Партія “Голос” має намір провести з’їзд, на якому планують обговорити внутрішньопартійну кризу.

Про це повідомляє пресслужба партії.

“Початок історії “Голосу” пов’язаний з парламентськими виборами 2019 року та лідерством С. Вакарчука. Саме в той період команда однодумців прийшла до парламенту з метою зробити Україну сучасною та модерновою. Романтичні сподівання, що 20 людей спроможні звернути гори, надихали на плідну роботу. Але реалії політичного життя вимагали не тільки гасел та заяв, але й кропіткої організаційної роботи. Треба будувати дієздатну та спроможну загальноукраїнську команду, яка б могла не тільки заявляти, але й робити і досягати результату, як на державному, так і на місцевих рівнях”, – йдеться в повідомленні.

У заяві наголошується, що реформи і трансформація партії викликали критику в окремих її членів.

“З часом ця критика переросла в системну кампанію в медіа щодо дискредитації керівництва партії. Останнім часом ця кампанія досягла апогею та вийшла за рамки формату внутрішньопартійних дискусій. Репутації партії нанесено великої шкоди. Перемагати ми зможемо тільки тоді, коли партія буде єдиною та спроможною відповідати на виклики часу, реалізовувати свої програмні цілі, маючи свою стратегію, об’єднувати партійців та прихильників. В режимі постійних чвар та звинувачень результату і розвитку не буде”, – додали в політсилі.

У “Голосі” наголосили, що відповідно до Статуту партії, ситуацію може вирішити лише з’їзд партії.

“Ми прийняли рішення про проведення з’їзду в липні цього року, остаточну дату з’їзду у найближчий час призначить Політрада партії. На цьому з’їзді ми поставимо крапку у цій внутрішній кризі та будемо рухатися далі. Задля побудови сучасної, вільної, європейської України”, – підсумували в політсилі.

В свою чергу, , політичний аналітик Олександр Кочетков для Главреду зазначив:

«Те, що фракція Голос розвалилася, і з неї вийшло десять депутатів, створивши окреме об’єднання Справедливість, – це закономірний результат. Адже партія Голос створювалася абсолютно не за ідеологічними принципами, і серед людей, які увійшли в неї, не було однодумців, які б перевірили один одного у попередній роботі.»

Він зауважив, що «це було об’єднання довкола знакової помітної суспільної фігури Святослава Вакарчука. І створювалося воно на зовнішні інвестиції – пана Пінчука і ще декількох партнерів, які співпрацюють із транснаціоналами. Від самого початку партія створювалася для захисту інтересів її інвесторів, заради отримання політичного впливу, а також реалізації інтересів і цілей транснаціональних компаній.»

«Проте тільки-но щось пішло не так, і інвестори відмовилися фінансувати партію, Голос почав розвалюватися. І це було цілком логічно і закономірно. Вакарчук пішов з лав Голосу, бо не мав відповіді для своїх однопартійців та однофракційників на питання про гроші, а шукати гроші – це не його. Він вважав кращим рішенням – піти», – додає політолог.

Кочетков підкреслив, що «після виходу з Голосу Вакарчука в партії залишилися люди, які намагалися не стільки займатися політичними справами, скільки заробляти, бо ж треба було якось утримувати фракцію. Тому почалися певні комерційні домовленості, зокрема, у Київраді депутати від Голосу почали голосувати “грошові питання”. І одразу з’явився розподіл партії на людей із грошима і людей без них, а їхні ідеали при цьому жодного значення не мали».

«Що далі буде з Голосом і тією його частиною, що відкололася? Жодних політичних перспектив немає ні в тої частини, яка лишилася з Кірою Рудик, ні в тою частини, яка відкололася в бік Притули і створила об’єднання Справедливість. Перспектив не буде, якщо вони не змінять комерційну основу на справді ідеологічну. Все, на що вони будуть здатні – створювати скандали», – зазначає Олександр.

За його словами, «в обох частинах Голосу нема навіть ознак потужної фігури, довкола якої решта може об’єднатися, через це також перспектив нема».

«Тож членів цієї партії поступово підберуть: трошки Порошенко, трошки “слуги”, трошки інші. Втім, якщо Голос повністю зникне, українська політика цього навіть не помітить. Голос – це була хмарка за обрієм, яка розтанула, й нема її, натомість з’явиться інша… Шлях Голосу – це черговий приклад того, що зайти в парламент можливо, а от утриматися там дуже важко», – розповів політолог.