З боку харківського спрямування сили оборони України поступово звільняють територію Луганської області. Про це розповів голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай у ефірі національного телемарафону 5 січня.
“Наші сили оборони закріпили свої позиції у Білогорівці. Там тривають постійні обстріли. З боку Харкова крок за кроком наші війська звільняють територію Луганської області. Так, це відбувається не так швидко, як хотіли б багато людей, але там величезна навала та особовий склад, і техніки, і все заміновано. Коли вони [росіяни] побачили, що вони трохи “просідають” у напрямку Кремінної, вони почали перекидати туди додаткові сили та засоби”, – розповів Гайдай.
За його словами, втрати росіян поповнюють резерви, свіжомобілізовані та “зеки, яких звикли називати вагнерівцями”.
Також він додав, що щойно земля промерзне, важкій техніці буде легше просуватися – як українською, так і ворожою.
З трьох відносно великих міст Луганської області – Лисичанськ, Рубіжне та Сєвєродонецьк – два останні сильно зруйновані окупантами і не можуть використовуватися ними як оборонні фортеці, сказав Гайдай.
За його словами, після деокупації Сватова та Кремінної наступним росіяни спробують утримати Старобільськ. Проте територія до цього населеного пункту складається із сіл і там нема де закріпитиметься окупантам. Тому українські військові можуть мати успіх набагато швидший.
“Але не забуваємо, що є лінія оборони, яка вибудовувалася з 2014 року – так звана лінія розмежування. Там дуже укріплені позиції у окупантів, тому не буде легко звільняти Луганську область. Але в тому, що її буде звільнено, немає жодних сумнівів” — сказав Гайдай.
Також росіяни продовжують тероризувати місцеве населення, закривають на в’їзд та виїзд цілі населені пункти, розповів він.
Місцевих жителів десятками забирають та вивозять до Луганська. Так вони шукають співробітників із ЗСУ. У своїх невдачах та вибухах на складах загарбники звинувачують місцевих жителів, сказав Гайдай.
За його словами, є випадки, коли до чоловіків, котрі відмовляються воювати проти України, застосовують тортури або навіть знищують на місці.
Незважаючи на стереотипи про Донецьку область, є велика різниця між Донеччиною у містах та Донеччиною у селах.
Про це “Апострофу” розповів командир відділення 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, еко-активіст, поет та музикант Павло Вишебаба.
“Села – одвічні українські території, там був східний кордон запорізьких козаків, працювала ОУН, підпілля українське, є чимало діячів культури з Донбасу. Сільська Донеччина – дуже проукраїнська, і часто україномовна. Там дуже відчувається підтримка місцевого населення”, – каже Вишебаба.
За його словами, у звільнених селах люди часто у якомусь анабіозі. Тому що звільненню передують важкі бої, вони шоковані, часто туди заходять лише медики та сапери.
“Заїжджають медики – і одразу вколюють всім заспокійливе. А так люди чекають і поступово починають допомагати. З льоху виносять закатки, закрутки, у кого що є, чим можуть почастувати. А в містах не лишилося кому зустрічати. Я був не у всіх містах Донбасу. Я сам із Краматорська, працював у Донецьку та Маріуполі. У мене багато знайомих залишилось після 2014 року. Усі, хто міг, поїхали, а хто не поїхав, але були проукраїнські погляди – пішли на підвал чи страчені. Багатьох насильно мобілізували. Не варто сподіватися, що там зустрічатимуть із українськими прапорами”, – сказав боєць.
