Військовий експерт розкрив, що насправді відбувається у Бахмуті.
260-й день оборони Бахмута. Російські пропагандисти днями заявили, що за добу вони «просуваються в місті приблизно на 2 квартали». У цього наративу більший психологічний підтекст, ніж практичний, адже насправді це не зовсім так. Але про все по порядку, пише український військовий експерт Олександр Коваленко у своєму Telegram-каналі.
Російське командування стягує до Бахмута додаткові сили та кошти. Нещодавно стало відомо, що частина 98-ї ВДД була перекинута під Бахмут для розміщення в полях, як уже й з-під Авдіївки тягнуть «тушки» резервної 20-ї дивізії. Воно й зрозуміло, фланги оголюються.
Так само росіянам вкотре не вдалося перерізати 0504 через Іванівське і 0506 через Хромове, що вкотре підтвердило безглуздість усіх штурмових дій у цих напрямках, але які вони продовжують робити, заради… рефлексії?
Це лише підтверджує факт нестачі людського ресурсу у російських окупаційних військ, щоб завершити захоплення Бахмута і воно не дивно. Ще в січні на запитання, що потрібно для захоплення Бахмута, я відповідав – щоб прямо тут і зараз у них з’явилися додаткові 30 БТГр, яких у них немає.
За вікном 17 квітня та результат відсутності цього ресурсу ми бачимо наочно. Бахмут тримає оборону. Причому ефективно.
Вулиця Чайковського так і не перерізана окупантами всередині самого міста і продовжує залишатися для них недосяжним завданням.
На залізниці тривають запеклі бої і ця локація переходить із рук до рук як нон-стоп. Але нещодавня низка контратак дозволила Збройним силам України утримати в районі вокзалу низку позицій, що похитнуло не лише тактичну складову ворога, а й віру в себе.
Фактично, залізниця є яскравим доказом того, що константа російської пропаганди про 2 квартали на добу не більше ніж нісенітниця для споживачів інформаційного фаст-фуду. У Бахмуті немає констант, там є тільки пекельна гойдалка і позиції, що переходять з рук в руки.
Минулої доби, ЗСУ відбили низку позицій у агресора, у центрі розширилася зона вогневого контролю. У південному секторі зберігається утримання основних позицій. Росіяни намагаються інтенсивно тиснути через північний сектор, але з цим вони теж мають серйозні проблеми.
Є просування вздовж низки вулиць, але тішить те, що у Бахмуті починає спостерігатися системність контратак ЗСУ, які дозволяють відкидати ворога. Не тішить те, що інтенсивність застосування авіації зберігається і може збільшити вогневий тиск рахунок інших засобів – ТОС-1А.
Фактично, в Бахмуті зірвано терміни захоплення міста на Великдень і піднесення його Путіну, як такий собі російський бублик під назвою паска. Що буде далі? Встановлення строку на 1 травня? Чи на 9 травня? Схоже, російське командування оперує не тактикою, а датами.
Навіть сам Пригожин наголошує, що у РФ відсутній наступальний потенціал. Проблеми з особовим складом, із бронетехнікою. У результаті після місяців не дуже ефективних штурмових дій у Донецькій області, зазнавши колосальних втрат, агресор змушений готуватися до оборони.
Відповідні дії, звертає увагу Валерій Клочок, вже простежуються не лише на тимчасово окупованій території України, включаючи Крим, а й навіть у прикордонних з нами Ростовській, Брянській, Курській областях РФ.
Таким чином професор кафедри політичних наук у КНУ ім. Шевченко, політолог Ганна Малкіна припускає виданню Коментарі, що заяви Пригожина про необхідність припинення т.зв. “СВО” є спробою зберегти свою репутацію та репутацію ПВК.
“Багатомісячне вбивання окупаційних військ загалом і “вагнерівців” зокрема об Бахмут показало, що навіть у разі взяття цього міста подальше успішне просування неможливе. Жодного більш-менш великого населеного пункту взяти не вдасться. А ціна заплачена незрівнянно висока, що неминуче позначиться на оборонному потенціалі російських найманців та армії загалом. Пригожин розуміє, що російські війська вперлися у стіну. Подальше просування неможливе, людські та репутаційні втрати зростають з кожним днем, суспільство нервує через мобілізацію та драконівські закони, війська нервують через майбутній контрнаступ ЗСУ і здаються в полон”, – наголошує експерт.
