Сенаторка Наталі Гуле голосно обурюється «неонацизмом» і «антисемітизмом» в Україні, хоча помилки в її заявах свідчать, що французька політикиня зовсім не розуміється на тому, про що говорить.
Про це пише медіаексперт, ексзаступник міністра інформаційної політики України (2017-2019 рр) Дмитро Золотоухін.
За даними моїх джерел у Парижі, в понеділок 21 червня 2021 року в будівлі Сенату Франції має відбутися круглий стіл на тему «Антисемітизм в Україні». Його, за даними тих же джерел, має відвідати народний депутат України від «Опозиційної платформи — За життя» Вадим Рабинович. Цей проросійський український політик має особливі стосунки з однією французькою політикинею, яка останнім часом цікавиться українським «нацизмом» і «антисемітизмом» явно більше, ніж французькими проблемами.
Париж відіграє для України особливу роль не тільки в «нормандському процесі», який є єдиною можливістю зупинити агресію Росії проти України, але і в інших сферах реформ та українського політичного життя. Емманюель Макрон був першим президентом, із яким зустрівся Володимир Зеленський у квітні 2019 року, ще навіть до того, як був обраний президентом України. Світові медіа навіть почали називати Зеленського «українським Макроном». Однак на практиці офіційний Париж усе частіше допомагає Кремлю досягати своїх зовнішньополітичних цілей.
25 травня 2021 року французьке видання Ouest-France зацитувало слова Макрона на європейському саміті про «момент істини у відносинах із Росією, який підштовхує до глибокого перегляду відносин». Коли президент Франції домігся кінцевого повернення Росії до Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), він продовжує просувати меседж, що політика санкцій ЄС проти Росії не є ефективною і потрібно від неї відмовлятися.
13 червня 2021 року сайт політичної партії «Опозиційна платформа — За життя» опублікував новину, що в Києві на запрошення народного депутата Вадима Рабиновича 31 травня перебувала делегація сенаторів Франції: Наталі Гуле, Жоель Герра і Жан- П’єр Мога. На ютуб-каналі Віктора Медведчука — Першому незалежному — про це вийшов піар-сюжет.
Французькі сенатори обговорювали з Рабиновичем закриття в Україні трьох проросійських телеканалів, які пов’язували з Віктором Медведчуком.
Крім офіційної зустрічі, Наталі Гуле подарувала Вадиму Рабиновичу медаль французького Сенату та взяла участь ще й у неофіційних заходах. Рабинович повів французьку сенаторку на прогулянку Андріївським узвозом. Про цю прогулянку стало відомо 18 червня 2021 року, коли відео з Наталі Гуле, зняті на смартфон, показали в новинній програмі «Вести» головного кремлівського телеканалу «Россия 1». Сама Наталі Гуле жваво поширює російську пропаганду у твітері.
Сюжет на російському пропагандистському телеканалі вийшов під заголовком «Французская делегация неожиданно обнаружила неонацизм на Украине». Його меседжі моментально були масово поширені в російських онлайн-джерелах.
У самому сюжеті йдеться, що під час прогулянки Андріївським узвозом Наталі Гуле нібито наштовхнулася на захід полку «Азов», в ході якого дітей навчали збирати автомати та записували в добровольці, щоб їхати воювати на Донбас.
І хоча на відео низької якості чітко видно, що в арт-сквері імені оперного співака Паризької опери Василя Сліпака стоять червоно-чорні намети «Правого сектору», російські пропагандисти та їхня колега Наталі Гуле продовжують стверджувати, що вони бачили захід полку «Азов».
Цікаво дізнатися, чи Наталі Гуле, яка офіційно коментує ці кадри для журналістки телеканалу «Россия 1», особисто розмовляла з тими, про кого говорить? Або ж їй просто «Рабіновіч напєл»?
Причини брехні французької сенаторки цілком очевидні. Бренд полку «Азов» як нібито неонацистської організації добре розкручений у західному інформаційному просторі. А от зв’язок «Правого сектору» з неонацизмом іще потрібно було б детально пояснювати.
Очевидно, що сенаторка Франції взагалі не знає й не розуміє речей, про які робить заяви. Враховуючи цей факт, можна з великою ймовірністю припустити, що така її бурхлива діяльність є результатом маніпуляцій з боку Вадима Рабиновича. Моє розслідування про його роботу на російські спецслужби «Детектор медіа» публікував у грудні 2020 року.
