Окупанти штурмують українські позиції на Cході за допомогою живої сили просто в сліпу, попри жахливі втрати. А особливо на Бахмутському та Куп’янсько-Лиманському напрямках.
Як зауважив речник Східного угрупування військ ЗСУ Сергій Череватий, подекуди втрати ворога в кілька разів перевищують втрати українських захисників.
На Бахмутському напрямку ворог 215 разів обстріляв українські позиції зі ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню, відбулося 12 бойових зіткнень.
104 окупанти було знищено 6 березня поблизу Бахмута, двоє зазнали поранень. Також ЗСУ знищили бойову машину піхоти, станцію радіоелектронної боротьби, артилерійську установку “Нона” та сім польових складів боєприпасів, розповів Череватий в ефірі 24 Каналу .
На Куп’янсько-Лиманському напрямку відбулося 365 обстрілів з різного типу артилерії, 3 бойових зіткнення, 3 авіанальоти. 31 окупант знищений, 79 зазнали поранень. Також було знищено ворожу бойову машину десанту, 4 безпілотники і польовий склад боєприпасів.
За повідомленнями військового, українська оборона уже кілька тижнів поспіль спостерігає, що на Бахмутському напрямку вагнерівцям не вистачає власних сил.
Їх знищують фактично у промислових кількостях, відтак по російських тюрмах уже, певно, пройшло сарафанне радіо, що квиток сюди – це квиток в одну сторону, вони вже теж не надто бажають стати українським чорноземом,– розповів спікер.
Тому на Бахмутському напрямку ПВК “Вагнера” підсилюють підрозділами повітряно-десантних військ, мотострілецькими підрозділами.
Однак, зауважив Череватий, ці підрозділи також значною мірою доукомплектовані мобілізованими. Адже, якщо Генштаб подає інформацію про понад 177 тисяч вбитих окупантів, а поранених на порядок більше, то зрозуміло, що вибито майже все угрупування “найкращих” підрозділів Росії.
Крім того, окупанти, як заручники військово-політичного керівництва змушені постійно йти в атаку. Для України це має вкрай негативні наслідки, адже наша держава втрачає найкращих своїх синів, “порівняно з тим сміттям, яке кидає в бій Росія”.
Втрати непомірні для них, подекуди 1 до 10, тому сказати, що вони можуть досягнути якоїсь стратегічної переваги не можна. Так, це дуже важко, бої там тривають неймовірної складності, в першу чергу в Бахмуті, але, якщо дивитися на це стратегічно, то великої військової переваги ворогові це не дає,– резюмував Череватий.
— Місто Бахмут обороняється, там тривають дуже жорсткі бої. Це найкритичніша зараз точка фронту, але вся ситуація абсолютно під контролем нашого командування.
Ми бачимо ворога, ми знаємо його задуми, у жорстоких боях його стримуємо. По суті, у нього вже агонія. Маються на увазі насамперед терористи “Вагнера”, яких майже всіх винищили.
І тому важко, дуже складно, але ворог щодня зазнає величезних втрат. Зараз робиться все для того, щоб ще більше його знекровити, і тим самим підготувати ґрунт для нових бригад, які зараз навчаються, формуються і згодом вишвирнуть окупантів із нашої території.
Усі ці місяці в Бахмуті “вагнерівці” були домінуючою силою російських окупантів. Здебільшого, вони поповнювалися за рахунок колишніх ув’язнених. Це був головний їхній резерв, тому вони його не шкодували, використовували просто з широтою всієї російської душі.
Вони кидали їх просто, як висловилися британські аналітики, в “м’ясні атаки”, використовуючи такий екстенсивний дикий спосіб, щоб розхитати нашу оборону, знайти слабкі місця, і намагатися в такий спосіб досягнути якогось хоча б проміжного оперативного успіху.
Втрати, яких вони зазнають, просто непорівнянні з тими, що вони прогнозували. Вони закладали великі втрати, але вони виявилися на порядок більшими.
Відповідно, “Вагнер” почав потроху закінчуватися. “Сарафанне радіо” донесло в російські в’язниці, що війна проти України — це, як правило, квиток в один шлях.
Я думаю, що ми вступили у фазу закінчення безславного існування цієї організації.
Тому через великі втрати вже протягом місяця, а може, й більше, вони не можуть виконувати завдання без посилення підрозділами російської армії, повітряно-десантних військ і механізованої піхоти.