Російські окупаційні війська скаржаться на те, що командування намагається їх обманути із зарплатами за будь-якої нагоди. Найбільше від цього страждають контрактники, які звикли до більш-менш стабільних виплат ставок та всіх надбавок
Про це 24 каналу розповіли джерела у спецслужбах.
Російське керівництво ще після перших військових провалів на майже всіх фронтах почали масово розкрадати гроші, які Кремль виділяв на оплату “праці” воєнних злочинців із ЗС Росії. Від командира роти до генерала та командувача армії – всі задіяні у масштабних корупційних схемах, які полягали у “розпилі” компенсацій пораненим та виплат родичам загиблих, а також у дерибані зарплат та премій особового складу.
Через неможливість серйозних бунтів серед військ, миттєвих та подекуди показових розстрілів, а також присутність загороджувально-каральних загонів кадировців, у кишенях російського командування осіли мільярди рублів.
Оскільки ж вище військове керівництво Росії було фінансово зацікавлене у тому, щоб держава буцімто виконувала всі свої обов’язки щодо виплат солдатам, гроші з рахунків міністерства оборони списувалися без затримок. При цьому розходи на зарплати та компенсації були чи не єдиними, які міноборони проводило максимально швидко.
Шойгу та його підлеглі могли місяцями не розраховуватися з підрядниками, не проводили закупівлі всього необхідного для війська, посилаючись на недостатнє фінансування, але отримували мільярди рублів, виділених державою на оплати окупантам та їх родинам. Втім, до адресатів левова частка цих сум не доходила.
Військовослужбовці-контрактники постійно скаржилися на те, що недоотримують бойові, премії та надбавки за виконання завдань за кордоном. Жалілися на невиплати коштів за отримання поранень, однак за документами всі ці гроші їм буцімто видавали. У багатьох підрозділах командири позначали “двохсотих” як живих та могли місяцями отримувати за них зарплату. Коли ж знищених росіян все ж таки визнавали загиблими, родичам нерідко казали, що вони оформлені як ті, хто пропав безвісти. Тоді як кількамільйонні компенсації вже витрачали дружини полковників та генералів під час шопінгу.
Достатньо серйозно змінилася ситуація із виплатами після того, як Путін визнав окуповані території “частиною Росії”. Після цього весь контингент контрактників припинив отримувати надбавку за участь у війні за кордоном. Крім того, керівництво міністерства оборони почало економити на виплаті бойових. Мовляв, якщо той чи інший підрозділ перебуває на другій лінії фронту, то у боях він участі не бере. А отже замість 200 тисяч за місяць контрактникам можна видати по 50–60, бо смертникам гроші не потрібні, а генералам фінансувати життя своїх дітей у США дуже треба.
Через те, що на руки росіяни почали отримувати зовсім невеличкі суми, на деяких напрямках їм довелося вигадувати складні схеми, як змусити керівництво виплатити їм хоч якісь премії. Зокрема на правобережжі Херсонщини почастішали випадки імітації загарбниками обстрілів своїх позицій, а також удари по цивільних об’єктах нібито з боку ЗСУ.
У багатьох російських угрупованнях стали нормою виїзди у сіру зону з мінометами для відкриття вогню поблизу з місцями скупчення своїх товаришів по зброї, а також по населених пунктах, які перебувають під ворожим контролем. Кожен таких обстріл росіяни записують у журнали бойових дій, подають відповідні звіти про “нищівні бої” та “артилерійські дуелі” із ЗСУ командуванню, та намагаються вибити від офіцерів додаткові кілька тисяч рублів.
Інакше домогтися отримання на руки тих сум, які їм обіцяв Путін, в окупантів немає ніяких шансів. Щоправда, у подібних вчинків загарбників є й інший бік. Колаборанти, які страждають від таких обстрілів, почали масово скаржитися на те, що по них прилітають саме російські боєприпаси.
Оскільки ж доносів на окупантів у грудні-січні стало занадто багато, командири підрозділів почали щодо цього службову перевірку. А щоб окупанти не могли в такий спосіб вимагати собі доплати за бойові, найближчим часом російським угрупованням можуть дуже сильно обмежити у постачанні боєприпасів.