Як відомо нещодавно на засідання Ставки Головнокомандувача було ухвалене рішення утримувати Бахмут. Військовий експерт Дмитро Снєгирьов пояснив, які ключові завдання виконує гарнізон міста-фортеці і чи є передумови для контрнаступу ЗСУ на Донеччині. 

Про це експерт заявив в інтерв’ю виданню “Телеграф”.

Російська пропаганда порівнює незламне місто на Донеччині з сумнозвісною Курською дугою, а західні експерти обговорюють імовірність і можливі наслідки відведення українських підрозділів за річку Бахмутку. Водночас, ЗСУ продовжують тримати стрій: на низці ділянок ворога відкинули назад на сотні метрів, а окупанти зайняли заледве 30% міської території за 9 місяців цілодобових штурмів.

Бої на Бахмутському відтинку мають як тактичне, так і стратегічне значення для всієї ситуації на Донбасі, вважає експерт.

“Що стосується самих боїв у районі Бахмута, ворог намагається атакувати з трьох сторін. Окупанти фактично контролюють дорогу на Часів Яр. Але в районі Іванівського ЗСУ вдалося стримати ворога і відкинути від дороги Бахмут-Костянтинівка. Окремо треба підкреслити, що в самому Бахмуті росіяни контролюють ледь 30% міста за дев’ять місяців! Тобто всі їхні начебто звіти про успіхи, що вони просунулися до центру міста, – неправда. Вони просунулися до річки Бахмутки. Відповідно, відведення українського гарнізону за річку тільки посилить позиції ЗСУ. Тому що річка – це природна перешкода”, – зазначає Снєгирьов.

Зауважимо, ввечері 6 березня канал “Бахмутський демон”, який ведуть бійці ЗСУ, безпосередньо залучені до бойових дій на Донеччині, повідомив про те, що на окремих ділянках Силам оборони вдалося відтіснити ворога на сотні метрів.

Своєю чергою, Снєгирьов аргументував доцільність надзусиль, яких ЗСУ докладають для утримання міста. На думку аналітика, це дало змогу Силам оборони вирішити чотири ключових завдання:

  • по-перше, за 9 місяців боїв на Донбасі в Україні встигли провести мобілізаційні заходи, збільшивши чисельність армії до мільйона;
  • по-друге, встигли навчити особовий склад не лише на полігонах в Україні, але і на полігонах країн НАТО – йдеться про елементи опанування високотехнологічними зразками озброєння;
  • по-третє, отримали зразки цього озброєння, причому йдеться про наступальні види;
  • по-четверте, встигли побудувати другу і третю лінії оборони та “утилізувати” значну кількість особового складу ворога, зокрема з ПВК “Вагнера”.

Експерт провів аналогію з подіями липня 2022 року, коли запеклі бої точилися в районі Лисичанська-Сєвєродонецька.

“Тоді в українські ЗМІ вкидали тези про те, що взяття Лисичанська окупантами може докорінно вплинути на подальший хід військової кампанії. Жодним чином це не відобразилося. Ба більше, після липня був успішний характер деокупації Харківської і частини Херсонської областей. Якщо казати про бої в районі Бахмута, це вирішення основних проблем – стримання наступу російських окупантів і створення передумов для українського контрнаступу”, – резюмував Снєгирьов.

Водночас в Інституті вивчення війни підкреслили, що Бахмут за своєю суттю не є значущим з операційної чи стратегічної точки зору. Взяття Бахмута є необхідним, але недостатнім для подальшого просування Росії в Донецькій області, і російські сили вже зазнали таких великих втрат у боях за місто, що їхня атака, швидше за все, досягне кульмінації після того, як вони захоплять його — якщо не раніше. Таким чином, втрата Бахмута не викликає серйозного оперативного чи стратегічного занепокоєння для України, як зауважили Остін. Проте наразі мова про це не йде – ЗСУ міцно стоять на обороні міста.