Глухий кут у переговорах щодо Донбасу, зміна влади у США і падіння рейтингів змусили президента Володимира Зеленського піти у відкритий наступ на проросійські сили в Україні, розпочинає свій матеріал журналістка Крістіна Бердинських. Далі в оригіналі.

11 лютого президент Володимир Зеленський під час чергової поїздки на Донбас, де він перебував разом із послами G7, коротко пояснив журналістам, чому Радбез припинив мовлення трьох телеканалів народного депутата від ОПЗЖ Тараса Козака, близького соратника Віктора Медведчука.

«Наші телеканали не закривали. Ми закривали їхні [телеканали]», — пояснив президент, даючи зрозуміти, що 112 Україна, Newsone і ZIK, які опинилися під санкціями, працювали в інтересах Росії.

Через п’ять днів до атаки на проросійські інформресурси долучилася СБУ, яка оголосила підозру в зраді блогеру Анатолію Шарію. На думку спецслужби, починаючи з 2012 року «зрадник» через соцмережі, електронні ЗМІ та російське ТБ сприяв державним і неурядовим структурам РФ у проведенні спеціальних інформаційних операцій. Правда, підозра від СБУ жодним чином не завадила Шарію продовжити роботу: той уже давно проживає в ЄС, звідки не тільки веде блог, але й разом із дружиною керує зареєстрованою в Україні партією свого імені.

Минуло ще кілька днів, і 19 лютого Рада безпеки наклала санкції вже безпосередньо на Медведчука, а також на його дружину Оксану Марченко. Це стало серйозним ударом по бізнес-інтересах подружжя: у торішньому рейтингу найбагатших українців від НВ і Dragon Capital ця пара, що володіє майже сотнею компаній, увірвалася у топ-10 зі статком $776 млн.

Секретар РНБО Олексій Данілов пояснив, що СБУ веде провадження у фінансуванні тероризму, в якому фігурують куми Володимира Путіна. Також він анонсував нові санкції проти низки українських депутатів.

Марія Золкіна, політична аналітикиня фонду Демініціативи, каже, що в 2019-му і на початку 2020-го складно було навіть уявити, що Зеленський настільки рішуче діятиме проти прокремлівських українських політиків, тим самим вступаючи в очевидну конфронтацію з Москвою.

«Було багато авансів, асиметричних поступок, спроб домовитися», — нагадує експертка.

Але мирний процес, який намагався зрушити з мертвої точки шостий президент України після свого обрання, так і не приніс відчутних результатів, крім тимчасових перемир’їв. І поступово з волі російської сторони зайшов у глухий кут. Однак за цей час Зеленському вдалося переконати Захід, що він реально хоче миру, зазначає Золкіна.

«Дипломатично він нічого не втрачає і не виглядає радикальним зі своїм санкційним тиском на проросійські сили», — впевнена аналітикиня Демініціатив.

Нинішні дії першої людини Банкової тим більше вдалі, що президентом США став Джо Байден, який не має наміру загравати з Кремлем.

Притиснути хвіст команді Медведчука варто було не тільки з огляду на зовнішню політику. Всередині країни на тлі падіння рейтингів влади позиції ОПЗЖ помітно зміцнилися у політичній, медійній та економічній сферах. У цьому впевнений Олексій Розумний, провідний експерт політико-правових програм Центру Разумкова. За даними опитування цього центру, опублікованого на початку лютого, партійний союз Юрія Бойка з Медведчуком за популярністю майже наздогнав президентську силу Слуга народу (СН): якщо за «слуг» готові проголосувати 22,2% респондентів, то за опоплатформівців — 21,9%.

«Це вже не просто загроза нацбезпеці, а загроза для стабільності політичного режиму», — каже Розумний.