Лідера страйкового комітету МТЗ Сергія Дилевського викликали до Слідчого комітету.
Дилевський повинен з’явитися в СК в 11.00 21 серпня, повідомив виданню джерело з тракторного заводу. «Дилевські сподівається, що” випаде “з руху страйкуючих тільки на добу, а потім сподівається координувати протести знову», – розповіло джерело.
Крім цього, стало відомо про затримання голови страйкому білоруського МАЗу Євгена Бохвалова. «Він затриманий співробітниками міліції, обставини поки з’ясовуються. Про це буде повідомлено пізніше », – заявила TUT.BY офіційний представник ГУВС Мінська Наталя Ганусевич.
А вранці страйком «Білоруськалій» повідомив про зникнення Дмитра Куделевіча, одного з членів страйкового комітету. Мітингувальники вже заявили про причетність Лукашенка, і порадили йому бігти, поки не пізно.
Крім цього, до будинку Павла Латушко пізно вночі приїхали слідчі – репресії Бацьки, як бачимо тривають.
До слова, Поки глави держав ЄС проводили спеціальну нараду по ситуації в Білорусі, Олександр Лукашенко, переобрання якого 9 серпня ЄС відмовився визнати, раптом пожвавішав. Це сталося після кількох днів видимої бездіяльності його поліції і сил безпеки, які перестали бити демонстрантів.
Тепер, коли ЄС відмовив йому в легітимності, Лукашенко вільний поводитися так, як йому заманеться, про це пише Костянтин Еггерт, публіцист.
Йому більше не потрібно робити вигляд, що голос Брюсселя має для нього значення. На засіданні своєї Ради безпеки (колишній – з точки зору ЄС) президент зажадав, щоб поліція “припинила” мітинги опозиції. Точніше, “заворушення”, як він їх називав. Лукашенко також передбачувано стверджував, що протести – продукт впливу ззовні. Він наказав своїм дипломатам попередити західних лідерів, включаючи канцлера ФРН Ангелу Меркель (Angela Merkel), що буде вважати їх відповідальними за “втручання” в те, що відбувається.
Пояснення такої наполегливості може полягати в чотирьох телефонних розмовах Лукашенко з Володимиром Путіним. Президент Росії – його єдиний реальний союзник. Незважаючи на, м’яко кажучи, не особливу особисту симпатію до “колеги” у Мінську, Путін зробить все, що в його силах, щоб допомогти Лукашенку вижити, – політично і, якщо буде потрібно, фізично. Володимир Путін вважає себе найголовнішим захисником диктатур у всьому світі. Але жоден з них в його очах не зрівняється за значимістю з білоруським.
Якщо режим Лукашенка впаде в результаті народної революції, це завдасть серйозного удару по престижу Путіна як всередині країни, так і за її межами. Російський лідер стурбований тим, що успіх опозиції в Мінську стане небажаним прикладом для все більш помітно втомлюваних від нього і його політики росіян. Ще більше його має хвилювати те, що до сих пір покірна йому російська верхівка побачить в поваленні Лукашенко ознаку політичного занепаду і слабкості Путіна.
Навіть якщо Кремль утримається від відправки російських військ для надання Білорусі “братньої допомоги” (хоча цю можливість виключити до кінця не можна), у нього є багато інших інструментів. Це електронні засоби розвідки і спостереження, великі гроші і гігантська пропагандистська машина – всі вони можуть бути і, можливо, вже надані в розпорядження Лукашенка. Повідомлення про те, що страйкуючих співробітників державного телебачення Білорусі замінили операторами та режисерами RT, не виглядають неймовірними. Приліт до Мінська спецбортом з Москви, що перевозить високопоставлених пасажирів, теж симптоматичний. Москва може надати масштабну допомогу білоруським спецслужбам і поліції. Оскільки дві держави юридично знаходяться в союзі, практично будь-які заходи будуть формально законними.
Якщо Лукашенко виживе за допомогою Москви, він заплатить за це чималу ціну. Мінськ, ймовірно, буде змушений визнати анексію Криму Росією, надати їй право на створення на білоруській території військових баз і уніфікувати фінансову політику. Все це старі вимоги Путіна. У разі їх виконання Білорусь де-факто стане регіоном Росії. Якщо протести все ж змусять Лукашенко покинути Палац Республіки в Мінську, то це, без сумніву, вдарить по авторитету Володимира Путіна. Однак він тоді, швидше за все, введе в дію “план Б”. На нових президентських виборах Кремль зробить все, що в його силах, щоб проштовхнути податливого проросійського кандидата, ким би він не був – підкреслює публіцист.
