На Раді ООН з прав людини дипломати залишили зал під час виступу Сергія Лаврова. Глава МЗС РФ не зміг потрапити на Женевську конференцію через дії санкцій. Швейцарія не дала дозволу на проліт російського літака.
Через ці обставини, як повідомляє видання Spiegel, виступ транслювався в режимі онлайн.
Цікаво, що дипломати більшості країн на знак підтримки України демонстративно залишили залу Ради ООН з прав людини.
Ініціатором акції протесту стала делегація Німеччини.
У своєму виступі Лавров вкотре почав виправдовувати військове вторгнення на територію України нібито порушеннями з її боку прав та свобод людини та необхідністю «відновлення справедливості».
Також глава дипломатії РФ не втримався і від звинувачень на адресу країн заходу, які назвав «одержимими санкціями», які, на його думку, не мають законних підстав і шкодять простим людям».
Нагадаємо, що рік тому наша делегація українських парламентарів сиділа в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, коли розгорталася начебто сюрреалістична, але надто знайома ситуація: Рада Безпеки годинами слухала, як Росія пропагувала «8 років геноциду на Донбасі, вчиненого Україною», тоді як усі кулуарні розмови були про неминуче вторгнення, яке збиралася розпочати Москва. Про це йдеться у колонці для українських юристів, правозахисників та народних депутатів України Альони Шкрум, Дмитра Наталухи та Лесі Василенко для журналу Time.
Перед лицем війни, що настала опісля, ООН виявилася безпорадною допомогти. Радбез не зміг вжити рішучих дій, тому що Росія змогла все заблокувати.
Війна, розв’язана Росією в Україні, виявила назрілу потребу в радикальній переоцінці ООН та її Ради Безпеки – організацій, які виявилися неспроможними виконати свою обіцянку щодо забезпечення глобального миру.
З 1991 року Росія займає місце в ООН абсолютно незаконно, будучи єдиною країною-учасницею, яка не підписала засновницький статут організації 1945 року і ніколи не була членом Генеральної Асамблеї. Натомість її місце в ООН є результатом мовчазної згоди, яка триває понад три десятиліття.
Ця мовчазна згода дозволила Кремлю, серед іншого, заблокувати будь-які зусилля в Раді Безпеки допомогти Україні на тлі посилення російської агресії з 2014 року. Насправді протягом багатьох років Росія (включно з її попередником СРСР) використовувала своє право вето 143 разів: більше, ніж усі інші постійні члени Ради, включаючи Китай, разом узяті. Це перетворило головну миротворчу світову організацію до простого безсилого спостерігача.
Потрібне було повномасштабне вторгнення, щоб світ заговорив про це найбільше шахрайство в історії міжнародної політики, але через рік проблема так і не була вирішена.
У той час як Росія напала на суверенну територію України та вчинила масові акти вбивств і катувань мирних жителів, ООН не змогла – і без змін буде й надалі – дати жодної суттєвої відповіді.
Згідно зі статтею 4 Статуту ООН, нові країни-члени повинні бути прийняті шляхом голосування Генеральної Асамблеї. Але Росія уникла цього, заявивши, що продовжить членство, яке раніше мав СРСР.
І це попри те, що 26 грудня 1991 року Верховна Рада СРСР проголосила, що «СРСР як держава і як суб’єкт міжнародного права припиняє існування». Після розпаду Радянського Союзу виникло більше десятка нових незалежних держав, Росія була лише однією з них. Інші країни, такі як Грузія та Білорусь, наприклад, повинні були бути схвалені Генеральною Асамблеєю, щоб приєднатися до ООН, але Москва просто змінила таблички з «СРСР» на «Російська Федерація» і сподівалася, що світ не помітить цього.
Хоча концепція держав-правонаступників має довгу історію, коли йдеться про членство в ООН, лише Росія отримала мовчазну не формальну згоду посісти місце свого попередника. Коли розпалися Чехословаччина та Югославія, кожна з країн, що вийшли з цих колишніх блоків, повинна була бути прийнята до ООН резолюцією Генеральної Асамблеї.
Нелегітимна присутність Росії в ООН – і, що ще гірше, як постійного члена Ради Безпеки – мала катастрофічні наслідки. Вона використовує ООН і як платформу для своєї пропаганди, і для блокування через право вето будь-яких спроб міжнародної спільноти протистояти її грабіжницькій поведінці.
