Медицина – слабке місце і болюче питання для нашої країни. Кожного разу, хворіючи навіть на звичайну простуду, ми повертаємося з аптеки з немаленьким пакетиком ліків і порожнім гаманцем. Медикаменти дорогі, а лікарі призначають різні ліки, керуючись своїми припущеннями, побажаннями та зв’язками в аптеках. Люди, які приходять без рецепта, губляться в назвах численних схожих і взаємозамінних таблеток, не знаючи, які є більш дієвими. Мовчимо вже про значно страшніші захворювання, на лікування яких витрачаються величезні кошти. Лікування дороге, не кожному воно по кишені… Відбувається повний шарварок. Багато країн Європи вирішують ці та інші питання, вводячи обов’язкове медичне страхування.
Якщо Україна прагне до асоціації з ЄС, то нам необхідно докорінно реформувати медичну систему за європейськими нормами. Наразі в Україні обговорюють законопроект «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування».
Однак, думки самих лікарів з цього приводу розходяться. Ковч Ніна Іванівна, завідувачка Щитиноволянського Фельдшерського-акушерського пункту Ратнівського Районного Центру Первинної медико-санітарної допомоги, вважає, що бажання уряду перейти до обов’язкового медичного страхування ніяк не пов’язані з асоціацією з ЄС:
«Допоки в нас заміняють ліки неякісними підробками, допоки медичний персонал отримує копійки замість зарплатні і гребе хабарі, допоки лікарняні дахи їдуть на голови пацієнтам, а страхові компанії думають тільки про власну вигоду – ніякої страхової медицини не буде. А Євросоюз тут взагалі ні при чому – сумніваюсь, що після підписання угоди вступу, до нас прийдуть якісні європейські кадри, які візьмуть і реформують нашу медицину замість нас. Загалом, аби надавати якусь послугу, треба, щоб вона взагалі була можлива». Медичне страхування в Україні існує давно. Проте сьогодні воно відбувається із залученням страхових компаній і не є загальнообов’язковим. Зазвичай компанії пропонують амбулаторну допомогу, медикаментне забезпечення, швидку допомогу, стаціонарне лікування, стоматологічну допомогу та профілактичні заходи.
У квітні 2013 року на сайті Міністерства охорони здоров’я України з’явився проект закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», згідно з яким таке страхування заплановано ввести з 2017 року.
У пояснювальній записці цього законопроекту йдеться про те, що пропонується запровадження загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування як окремого виду соціального страхування, оскільки медичне страхування, на відміну від усіх інших видів соціального страхування, охоплюватиме практично все населення, а не лише людей, що працюють або пенсіонерів, і передбачає організацію надання кваліфікованої медичної допомоги, а не здійснення грошових виплат, як за іншими видами соціального страхування.
Законопроект передбачає, що страховиком у обов’язковому медичному страхуванні буде фонд медстрахування. Ця організація не може бути комерційною та не підпорядковуватися МОЗ.
Шевага Володимир Миколайович, професор, завідувач кафедри неврології та нейрохірургії Львівського національного університету імені Данила Галицького, таку ідею підтримує: «Правильно, коли кожна людина має свій страховий поліс, який завжди носить при собі. Хто може – оплачує її сам, інвалідів та пенсіонерів оплачуватиме держава. Звісно, спершу це буде важко, але через кілька років людей, які не зможуть оплатити собі медичне страхування, не буде. Забезпечити себе не зможе той, хто нічого не робить». Коментуючи сьогоднішню ситуацію, Володимир Миколайович зазначив, що, незважаючи на те, що право на безкоштовну медицину закріплено в Конституції, люди все одно змушені за все платити.
Те, що нашій багатостраждальній Україні потрібні реформи, зрозуміло кожному. Тим не менше, політики надто часто ці реформи не продумують до кінця, зважаючи більше на власну вигоду з того чи іншого законопроекту. Тому їх втілення приносить багато проблем. Так буде і з уведенням обов’язкового медичного страхування, до чого українці повинні бути готовими. Тож асоціація з ЄС у цьому випадку допоможе нам подолати ці труднощі, адже тоді йтиметься більше про покращення якості медицини, а не про поповнення гаманців урядовців.