Командування військ противника на Сватівському напрямку, розуміючи високу ймовірність прориву ЗСУ північніше та південніше міста докладає значних зусиль, аби позбутися цієї загрози. Про це пише експерт, полковник ЗСУ Костянтин Машовець.

Зокрема, протягом минулих 2-х діб командування противника організувало та спробувало провести низьку наступальних\штурмових дій проти передових підрозділів ЗСУ, які підійшли к місту Сватове на достатньо невелику відстань, а саме:

– силами 423-го мсп 4-ї тд 1-ї гв. ТА (до двох посилених рот) противник спробував атакувати передові позиції ЗСУ за напрямками Підкуйчанськ – Стельмахівка та Підкуйчанськ – Коломийчиха (допоміжна атака). Успіху не мав…
– силами 9-го мсп 18-ї мсд 11-го АК (до роти) з позицій в районі Куземівка атакував позиції ЗСУ в районі Новоселівське (невдало).

Очевидно, що найближчою метою командування противника і сенсом цих атак було прагнення противника відтіснити підрозділи ЗСУ від дороги Р-07 на ділянці Куп’янськ – Сватове і таким чином убезпечити Сватівський район оборони від прориву ЗСУ північніше нього і відповідно уникнути блокування міста Сватове з півночі.

Поки, вирішити це завдання противник так й не зміг. Тактичне угрупування ЗСУ, яке веде активні дії північно-західніше міста, достатньо повільно, але впевнено, продовжує поступово просуватися у загальній дирекції на Нижню Дуванку зразу з двох напрямків, що очевидно зможе поставить власне Сватівську групу противника в досить «интересное положение» у разі, якщо ЗСУ таки вийдуть у вказаний район.

Окрім цього, очевидно, що найближчими днями командування військ противника готує більш потужну серію контр-атак південніше, в напрямку на Зарічне та Лиман з метою нейтралізації тактичного угрупування ЗСУ, яке фактично північно-західніше Кремінної зайняло достатньо зручний район для дій, як у напрямку самої Кремінної, так й у взаємодії з північним угрупуванням в напрямку на Сватове. По суті, ця група українських військ є своєрідним пістолетом, приставленим до скроні російських військ в районі Кремінної… Очевидно, що противник цілком розуміє, що рано чи пізно він вистрелить…або по самій Кремінній, або в районі Піщаного і Червонопопівки.

Вже на сьогоднішній день використання противником рокадної дороги Кремінна – Сватове на ділянці між Житлівкою та Площанкою дуже суттєво ускладнено, що об’єктивно дуже негативно впливає на його можливість маневру силами та засобами. Саме тому, у російського командування на цьому напрямку «визріло» цілком логічне рішення – контр-атакувати в напрямку на Торське та Зарічне, а також у бік Макіївки, або Невського й таким чином примусити передову тактичну групу ЗСУ, яка прорвалася північніше впритул до цієї дороги, відійти за р. Жеребець…і таким чином зняти безпосередню загрозу як м. Кремінна, так й «відновити рубіж оборони по р. Жеребець».

Слід зразу підкреслити, що скоріш за все, противник буде атакувати по двом напрямкам, як власне у напрямку Торське – Зарічне, так й у напрямку Невське та Макіївки… Зовсім недаремно до майбутнього наступу командування противника залучає ніяк не менше 4-х БТГр і накопичує відповідний резерв для введення його у бій на наступному етапі розвитку свого наступу…

Однозначно, ліквідація Херсонсько – Бериславського плацдарму противника на правому березі Дніпра мала не тільки позитивні наслідки для ЗСУ і загалом України, а й цілком негативні для них. Наприклад – розширення можливостей командування противника, щодо підсилення своїх угрупувань військ на інших напрямках та ділянках, а й відповідно набуття ним спроможності організовувати та проводити більший та ширший спектр активних дій.

В умовах стратегічної оборони, до якої перейшов противник, ця його спроможність, аж ніяк не виглядає для нього зайвою. Тому вважати, що ось завтра, чи принаймні післязавтра, він знову почне відступати черговими «жестами доброї волі», явно не варто… В плані ситуації на фронті, найближчі тижні можуть нести чимало несподіванок. Причому, як позитивного, так й цілком негативного для України, характеру…