Загалом за час цих наступальних дій звільнено близько 270 кв. км. У нас ідуть звільнення по бахмутському напрямку та Південний фланг. Про це в розмові з Голосом Америки розповіла заступниця міністра оборони України Ганна Маляр.
Українська армія не просто готова, а спроможна. Сьогодні це воїни з дуже високим рівнем професіоналізму і з колосальним досвідом війни, а дух української армії не слабне, він такий же сильний, як і на початку війни. І при наявності паритетної, рівної з росіянами кількості зброї, хоча би рівної, нам би вдалося дуже швидко звільнити наші території.
Некоректно оцінювати за шкалою добре/погано, багато/мало, тому що військові мають декілька задач під час наступальної операції, і це не тільки виключно просування вперед.
Їхнє завдання – створити умови, за якими можна буде просуватися, тому що ворог готовий до таких дій. Бо росіяни розуміли, що ми рано чи пізно будемо звільняти наші території і тому вони одразу, як тільки їх захоплювали, вже й укріплювали рубежі і там на сьогодні три лінії оборони та друга, до якої ми підійшли, це вже не просто замінування тут і там. Ми пройшли далі, і це вже бетонні укріплення під ключовими панівними висотами, і це теж дуже складна перепона, яку треба долати.
Тому первинна задача – послабити наступальний оборонний потенціал ворога, щоб вони менше могли оборонятися.
Наші військові за цей час наступальної операції знищили тисячі особового складу росіян, це всі ті люди, які здійснювали оборону проти нашого наступу, а наші знищили сотні, зараз вже мабуть тисячі одиниць техніки, бо ми за тиждень знищуємо десь по 300 одиниць бойової техніки в середньому. От порахувати за кілька місяців, скільки знищено у ворога техніки, озброєння, складів з боєприпасами. Це все теж результат наступальної операції, який варто враховувати.
Для росіян основним напрямком наступу залишається Схід і вони досі перед собою тримають мету вийти на кордони Донецької і Луганської областей, для них там чотири основних напрямки наступу – Куп’янський, Лиманський, Авдіївський, Мар’янській. По бахмутському напрямку ми рухаємося вперед, там вони перебувають в обороні. По сходу ми бачимо певну мінливість, бувають часи, наприклад, як три тижні тому було загострення на Куп’янському, Іловайському напрямку.
Далі, якщо дивитися по цифрах обстрілів і штурмів, їх ніби зараз трохи менше, але це не означає, що
З одного боку, вони хочуть вийти на кордони Донецької та Луганської областей, а на куп’янському напрямку прагнуть здійснити реванш і повернути те, що нами було звільнено минулої осені. З іншого боку, їхня задача – розконцентрувати увагу наших сил за різними напрямками, щоб ми не могли їх зібрати на бахмутському напрямку, де у нас відбувається успішне просування.
Мар’їнку вони фактично стерли вже з лиця землі, там не залишилось жодного будинку вже, але захопити і взяти контроль над Мар’їнкою вони не можуть. Обстрілювати вони можуть, в них є ресурси, але наші потужніше там стоять.
Критична точка зараз – Авдіївка. Те саме, вона теж вже практично зруйнована, там вже всі закопались в землю, але теж взяти під контроль вони не можуть. Зайти в Мар’їнку вони побоюються, щоб не зав’язувати там в таких боях як вони в Бахмуті зав’язують, намагаючись оточити. Вже майже рік вони не можуть це зробити тому там скрізь запеклі бої і вона не полишають мети саме на сході рухатися вперед. На півдні вони там скрізь в обороні.
Насправді не існує критеріїв, за якими можна виміряти і оцінити наступ. Немає лінійки, немає таких ваг і немає таких стандартів чи норм. Ми в цьому столітті – перша і єдина держава, яка обороняється від такої повномасштабної та інтенсивної війни.
Військова наука говорить про те, що наступати можна тільки у випадку, якщо у тебе більше зброї і більше війська, ніж у того, на кого ти наступаєш. В України ж менше бійців, ніж у Росії, і значно менше зброї.
Але ми ризикнули, коли у ворога перевага вимірюється не кілометрами і не метрами, а самим фактом військової переваги, і ми в таких умовах ще й просуваємось, всупереч військовій науці.
Це безпрецедентно і ми це називаємо українським дивом.
