Російські окупанти, накопичуючи сили та засоби в Херсонській області для стримування контрнаступу ЗСУ та, що особливо примітно, готуючи свій наступ, очікувано у Криворізькому та Миколаївському напрямках, розпочали накопичення значної кількості складів. Про це повідомляє Управління стратегічних комунікацій ЗСУ.
Примітно те, що та мережа складів, в яку зараз ведеться звезення боєприпасів, ПММ та іншого матеріально-технічного добра, або розміщена на лівому березі Херсонщини, або на правому, втиснувшись в берег Дніпра. Зрозуміло, це робиться з метою максимально убезпечити їх від ударів М142. Хоча, як тут убезпечиш, якщо до позицій ЗСУ 30-40 км?
Але важливе інше. Важливо те, що немає жодного великого складу, який би забезпечував передові підрозділи БК і ПММ на відстані менше 10-15 км, деякі взагалі мають віддалення від передових позицій до 30 км. На півночі та північному сході всього таких складів можна перерахувати на 2 пальцях однієї руки. Населені пункти зі зрозумілих причин не називаємо, хай буде сюрприз. Але загалом ситуація показова.
російські окупаційні війська, формуючи на правому березі Херсонщини повноцінну ударну групу, будуть забезпечені повною мірою людським ресурсом, а ось технікою та супутніми витратними елементами. Навіть з тією наявною кількістю складів, які зараз розміщені на правому березі і поки що не відчували запаху бавовни, можна говорити про те, що їхня кількість недостатня для забезпечення такої групи військ. Після того як почнуть лунати бавовни і на них, надія буде лише на ресурс на лівому березі.
І як вони планують ефективно здійснювати забезпечення передових підрозділів на правому березі, використовуючи ресурс із лівого? Складається враження, що командування РОВ поставило собі за мету в 2022 році в Україні остаточно знищити всю російську десантуру. І братською могилою для них стане правий берег Херсонської області. До речі, цілком можливо, що мета всіх наступів російських військ на Донецькому та Луганському напрямках – змусити Україну перекинути туди резерви, аби не перекидати їх на напрямок справжньої небезпеки, де планується великий наступ.
Проте ці дії окупантів не визначають ні долю, ні перебіг війни. Про це розповів радник голови Офісу президента України Олексій Арестович.
“Щодо загальної ситуації, то оці всі героїчні наступи, які всі за раз ломанулися на Донецький і Луганський фронт, – це ніщо інше, як задача змусити нас перекидати туди резерви, щоб ми не перекидали їх на напрямки істинної небезпеки, де планується масштабний наступ”, – пояснив радник керівника ОП.
“А точніше, збираються сили – Мелітополь-Токмак у напрямку на Запоріжжя, звісно ж, Херсонська область, куди противник перекинув усе живе, все, що рухається, і збирається воювати. Там будуть розгортатися істинні дії”, – сказав Арестович.
“А Харківська, а тим більше, Донецька Луганська – це завдання забезпечувати воєнний тиск, щоб ми вимушені були тримати там частину сил і засобів, особливо артилерійського угруповання, перекидати резерви, не відволікатися на південь, де повинні розгорнутися основні події протягом тижня. Ось такий стратегічний задум”, – додав радник голови президентського офісу.
Водночас для того, щоб не допустити відтермінування конфлікту має бути розуміння того, ким буде росія після завершення війни. Це стане фундаментом для формування довгострокового миру у світі, розповів 24 каналу український політик і дипломат Роман Безсмертний. Якщо війна закінчиться просто виходом на державний кордон 1991 року, то це, не дивлячись на досягнення колосального результату, буде відтермінуванням,– зауважив політик. На його думку, війна має закінчитися капітуляцією росії, яку підпишуть представники формату “Рамштайн” і країна-агресорка. Ця капітуляція має передбачати, що собою буде являти росія після війни.
“Боячись ставити ці всі питання перед собою, світ дрібнішає. А раз світ дрібнішає, тоді стає зрозуміло, чому безсилі ООН, ОБСЄ”, – наголосив дипломат
