В результаті інтенсивного бою бійці Збройних сил України знищили зведену бригаду російських окупантів.
Про це розповів батько загиблого солдата РФ Микити Чулкіна Костянтин.
За його словами, його син служив у 289-му окремому змішаному авіаційному полку. Як розповідав Костянтин Чулкін в інтерв’ю російському ЗМІ, перед відправкою в Україну солдатів на два тижні відправили до Владивостока.
“Ну як вчили: вони постріляли чотири дні всього. Протягом трьох днів отримували зброю, ще два дні він витратив на покупку всієї необхідної амуніції за свої ж гроші. Я не розумію, як можна було відправити його в зону боїв? Він же за 20 років свого життя автомат бачив тільки на присязі”, – каже батько загиблого рашиста.
За його словами, його син загинув в результаті того, що підрозділ РФ потрапив у засідку.
“Десятого червня вранці син подзвонив мені, сказав, що вони висуваються колоною. І більше на зв’язок не виходив. Пізніше я дізнався, що 12 червня Микита загинув. Але я не вірю в це: не могли вони два дні йти колоною – це ж жива мішень! Зате як я потім дізнався від знайомих, в тому районі в ті дні йшов страшний бій, в якому загинуло багато наших хлопців, практично вся бригада загинула. А зведена бригада становить близько 800 осіб”, – пояснив батько загиблого.
Це не перший і точно не останній випадок масової загибелі російських солдатів. Те, що в армії РФ проблеми з живою силою відомо всім, особливо після ефективної роботи ЗСУ.
Про це говорять українські військові, українські і російські експерти, на цьому наголошувало раніше і Міноборони Великої Британії. В ЗСУ також повідомляють, що останнім часом на деяких ділянках їх атакують найманці і не зважають на втрати.
І взагалі з 24 лютого виявилося, що один із найсерйозніших недоліків російської армії – це не численність і не навченість саме піхоти мотострілкових військ, а «вагнерівці» готувалися саме як штурмові загони, щоб атакувати укріплені позиції противника і щоб просуватися вперед, навіть незважаючи на досить великі втрати.
Водночас, в той час, поки в Україні на війну добровільно йдуть найкращі її сини та доньки, на окупованих територіях і на росії військові збирають ешелони “гарматного м’яса”.
Нерідко цей неприродний відбір відбувається в генделиках, звідки чоловіків “під шафе” виводять попід руки. Однак як саме відбувається забір “потенціально двохсотих і трьохсотих”.
«Могилізація» в росії та на окупованих територіях України відбувається доволі швидко. Наприклад, у Старобільську немає проміжної “зупинки” між врученням повістки й відправленням на фронт.
Усе зазвичай робиться скопом: за 5 метрів від воєнного бусу вручається папірець, а в бус чоловік, юнак чи чоловік передпенсійного віку крокує уже “мобілізованим”.
У Луганську “полювання” на гарматне м’ясо відбувається просто посеред вулиці. Чоловіків зупиняють із питанням, куди він крокує та скільки йому років. “Правильної” відповіді немає: якщо йде самостійно — отже, здоровий, а тому ідеальний кандидат на посаду “руського солдата”.
Медкомісією, яка все ж офіційно працює для рашистів і “звільнених” людей, аналогічно не задоволені (як, власне, і мобілізації). У чатах підневільних росії міст постійно трапляються дискусії, головна тема яких – “Медкомісія — дно, гребуть усіх” та “А чому не чіпають чоловіків зі “звільнених” території, хай їх гребуть”. Власне, російські жінки й не приховують того, що своє гарматне м’ясо (росіян) цінують більше, аніж тих, кого псевдозвільнили.
