Про вчорашнє засідання РНБО. Воно виявилося дуже насиченим. До сьомих роковин окупації Криму приурочили розгляд питання про стратегію деокупації і реінтеграції Криму та Севастополя. Символічно і логічно. Я згадую, як ще в 2015 р на зустрічі представників ЗМІ та громадських організацій з Президентом Порошенко піднімалося це питання, розпочинає свій допис у Facebook політолог Володимир Фесенко. Далі в оригіналі.
Тема не нова. Нехай із запізненням, але такий документ повинен з’явитися. Інша справа, що не варто плекати ілюзій, що після прийняття такого документа на наступний день почнеться процес деокупацію Криму. Треба бути реалістами, реальна деоккупація Криму буде можлива тільки за умови, якщо в Росії виникне гостра і системна криза, імперія ослабне і тоді з’являться передумови для повернення Криму.
І на цей випадок повинні бути секретні плани політичних і військових дій по деокупації Криму. Але повинна бути і довготривала стратегія політики української держави по кримському питанні. У 2021 р ключовий елемент такої стратегії – створення Кримської платформи, міжнародного майданчика для координації дій щодо кримського питання.
Дуже актуальна проблема подвійного громадянства в контексті ризиків для національної безпеки. Про цю проблему говорять уже років 20. І тільки зараз поставили питання про розробку відповідного законопроекту про механізми виявлення подвійного громадянства і реагування на наявність подвійного громадянства у чиновників і депутатів. Знову-таки, краще пізно, ніж ніколи.
Ну і звичайно ж – черговий список санкцій. Ми вже потихеньку починаємо звикати до нової порції санкцій за підсумками РНБО. І після санкцій проти Медведчука навряд чи варто було очікувати санкційних сенсацій. Але що здивувало? Виявляється, колишні керівники силових структур часів Януковича, і військові начальники, що змінили Україну, до сих пір не були позбавлені військових звань і нагород, зберегли за собою майнові активи.
За майнових і бізнесових активах колишнього міністра Захарченко (в тому числі і колишньому 112-й каналу) свого часу були критичні публікації. Але ніяких рішень не приймалося. Це ще один приклад величезного розриву між пафосною патріотичною риторикою колишнього керівництва країни і його реальними справами у сфері національної безпеки.
Я вже писав про психологічний ефект засідань РНБО. У зв’язку з цим зверну увагу на ще один ефект – інформаційно-політичний. П’ятничні засідання РНБО стають важливим елементом тижневого інформаційно-політичного циклу. Їх чекають. Хтось з побоюваннями (а то і страхом). Хтось – у передчутті нових сенсаційних рішень. Але чекають!
Ми якось забули про значимість РНБО. Політична девальвація цього інституту почалася ще за президентства Ющенка. А ось тепер координаційно-політична роль РНБО відновлюється. Виявилося, що РНБО може бути дуже ефективним інститутом в руках Президента України. При цьому не варто забувати і про те, що РНБО не повинно підміняти інші державні інститути. Швидше це приклад того, що можна відновлювати і посилювати роль окремих державних інституцій. І в цьому зараз є дуже велика потреба.
