Президент США Джо Байден під час відвідування заводу Lockheed Martin, що виготовляє ракетні комплекси Javelin та Stinger, зацитував у своєму виступі й назвав українським героєм штурмовика 128-ої бригади.
“Американський народ знає, що виготовляють працівники на цьому об’єкті, і підтримує боротьбу України за свободу. Тому я прийшов сказати вам: дякую, дякую, дякую!
Ми щодня бачимо в новинах звірства та воєнні злочини, які скоюють російські війська в Україні під керівництвом Володимира Путіна. Це справді жахливо.
Але ми бачимо також неймовірну хоробрість українських бійців, які захищають свою країну всіма можливими способами.
Кілька днів тому “The Wall Street Journal” процитував молодого українського бійця, котрий сказав: “Без Javelin дуже важко було б зупинити ворога, що наступає”. Цієї зброї торкалися ваші руки й руки українських героїв. І це дало чудовий результат!..”.
УП поспілкувалося з українським захисником. Саме він – світовий рекордсмен зі знищення броньованих цілей із протитанкового ракетного комплексу Javelin – за один день підбив шість одиниць російської техніки
Олександр поділився зворушливою історією першого дня бойових дій. Вже тоді він проявив себе як справжній герой.
Перший бій відбувся вночі, – згадує Олександр. – На наш підрозділ виїхала колона російської техніки, яку ми намагалися призупинити. Обстріляли їх із кількох танків і БМП й відійшли. Дати повноцінний бій означало самогубство: нас було 100 чоловік і кілька одиниць техніки, а в росіян – колона зі ста одиниць техніки. Ворог у відповідь відкрив вогонь із танків і влучив у сусідню будівлю, але ми відійшли без втрат.
Нарешті, в останні дні лютого надійшли установки й ракети Javelin. Командир викликав мене й спитав: “Зумієш?” Я відповів: “Упевнений на 90%, що зумію”. “Ну, спробуй. Але якщо не вийде, віддамо установку іншому – без образ”.
Я розумів, адже одна ракета до Javelin коштує близько 80 тисяч доларів.
Олександру дали установку з трьома основними й трьома резервними ракетами. Цими шістьма ракетами він знищив шість броньованих цілей російської техніки. За один день!
– Це був бій на околиці села, – каже Олександр. – Ми з напарником і заступником комбата чекали в посадці, і я побачив, як за два з половиною кілометри вийшов один танк Т-72, за ним інший, а також БМП-3. Відстань дозволяла застосувати Javelin, установка вже була готова, тому я навів її на задній танк і зробив пуск траєкторією зверху вниз. Хотів знищити спочатку задній Т-72, щоб потім легше влучити в передній.
Це був мій перший постріл із Javelin, тому я не міг відірвати погляду від ракети й цілі. Бачив, як ракета підлетіла й красиво влучила згори в моторний відсік танка. Гучний вибух, із відкритих люків аж шугнуло полум’я. Думаю, екіпаж згорів за секунду. Заступник комбата сказав відходити й міняти позицію, але я попросив у напарника другу ракету, -пригадує Олександр.
А вже в кінці квітня позиції його підрозділу відвідали журналісти американського видання “The Wall Street Journal”. І навіть в цей момент окупанти продемонстрували весь свій цинізм – після приїзду преси вони накрили місцевість артилерійським вогнем, який довелося перечекати в напівзруйнованій будівлі.
Це не було новинкою для журналістів, вони звикли до небезпечних ситуацій, адже роками відслідковують використання американської зброї у всіх гарячих точках.
Однак попри величезний досвід, раніше не було жодного випадку знищення з Javelin шести броньованих цілей упродовж одного дня. Таким чином Олександр став світовим рекордсменом.
А через кілька днів після виходу матеріалу в “The Wall Street Journal”, 4 травня, завод Lockheed Martin в Алабамі, який виготовляє ракетні комплекси Javelin і Stinger, відвідав президент США Джо Байден. Він виступив із промовою, яку транслювали всі провідні медіа США і не тільки. Саме в той момент лідер США процитував українського героя.
Олександр пригадує враження після такої відзнаки свого таланту:
Після цього мені телефонували знайомі й товариші, з котрими я вчився працювати з Javelin, – вітали, казали, що пишаються знайомством зі мною, – каже ніяково Олександр. – А я шкодував, що в самий потрібний момент у мене не було запасної батареї й достатньо ракет. Міг знищити набагато більше російської техніки,-розповідає воїн.
На превеликий жаль, попри всі свої заслуги перед своєю батьківщиною, талановитого парубка досі не нагородили жодною відзнакою. І хоча в розмові з журналістом штурмовик 128-ої бригади скромно заявляє, що воює зовсім не за ордени й медалі, однак із цим фактом дуже важко погодитися. На нашу думку, Україна має знати, чути та віддавати данину поваги героям, які не лише оберігають її, але й прославляють на весь світ.
