У напрямку Токмака українським Збройним силам, в районі села Роботиного, вдалося пробити першу лінію російської оборони. ЗСУ пройшли так звану «лінію Суровікіна», створили своєрідний клин – завширшки 11 кілометрів та глибиною близько десяти.

Про це розповів Олександр Солонько, аеророзвідник ЗСУ.

«Це фактично суцільна смуга, глибока смуга оборони. В кожній лісосмузі окупанти окопалися, тобто в кожній лісосмузі – позиції, окопи, вогневі точки, пункти спостереження. Всі поля там заміновані, перед кожною лісосмугою йде щільна смуга мінування. Проходи й пересування відбуваються у вузьких проходах», – зазначив він.

Аеророзвідник ЗСУ також підкреслив, що ці окопи практично нічим не відрізняються від того, що споруджували за часів Другої світової війни.

«Геометрія – доволі точна наука, я вам це скажу як гуманітарій до «мозку кісток». Від часів Першої світової війни у людей не змінився кут зорового огляду, саме тому ви й займаєте ту чи іншу вогневу позицію. Відповідно, деталі якісь може й відрізняються, але загальні принципи – це чиста геометрія, вона не змінилася з тих часів, очевидно», – пояснив Олександр Солонько.

До того ж, правильне розташування окопів, таке, як облаштоване на Запорізькому напрямку, дозволяє вести кругову оборону. Крім того, у багатьох місцях укріплення збудовані в кілька паралельних кривих ліній, які тягнуться по кілька кілометрів. Це дозволяє задіювати маневрену тактику. На думку експертів, цю лінію оборони росіянам вдалося збудувати завдяки нестачі засобів нападу в українській армії. Наразі тут три класичні лінії оборони, як за підручником.

«Перша лінія оборони – це переважно мінно-фугасні загородження, мінні поля, траншеї, окопи, ВОПи, це «секрети» з протитанковими ракетними комплексами та іншими засобами ураження техніки. Завглибшки ця смуга забезпечення, тобто перша лінія оборони, приблизно п’ять кілометрів. Друга лінія оборони також має велику кількість траншей, окопів, опорних пунктів, і завглибшки вона близько п’ятнадцяти кілометрів, це середній показник. Третя лінія оборони – це тилова лінія, там розміщуються склади з боєприпасами, паливно-мастильними матеріалами, командні пункти, пункти управління, системи протиповітряної оборони, комплекси різного призначення», – каже Олександр Коваленко, військовий оглядач групи «Інформаційний спротив».

Також, якщо подивитися на мапи, що позначають російські укріплення, можна побачити, що в населених пунктах Очеретувате і Токмак, російські військові створили траншеї та окопи, повністю оточивши ці місця. Такі інженерні рішення називають оборонними рубежами.

На думку Коваленка, штурмувати такі оборонні рубежі буде вкрай складно. Набагато раціональніше буде обійти їх та оточити. Але перед цим обов’язково треба розширити клин.

«Коли розпочнеться процес оточення, російському командуванню доведеться ухвалювати рішення – залишати там свої підрозділи чи відводити їх. Вони, навіть будучи в оточені, дійсно можуть вести оборону та гальмувати процес звільнення цієї великої території, але при цьому велика кількість цих підрозділів буде або знищена, або взята в полон. Отут і виникає питання: на що піде російське командування? Віддавати їх «200-ми», «300-ми» та «400-ми» чи все ж таки буде відводити? Я думаю, що відводити», – вважає Олександр Коваленко.

Варто наголосити, що більшість експертів переконані, що операція з контрнаступу на Токмак буде результативною. Швидше за все, темпи прискоряться після отримання Україною винищувачів Ф-16 у 2024 році.

«Цілком можливо, що наступного року Україна звільнить значну територію, але на цьому все не закінчиться. Навіть якщо росіяни будуть витіснені з України, я маю на увазі повністю, вони все одно зможуть регулярно бомбардувати Україну ракетами далекого радіусу», – зазначив Джек Уотлінг, експерт британського Королівського інституту оборонних досліджень.