Володимир Зеленський потребує сильних і самостійних союзників. Про це пише політичний аналітик Олександр Кочетков.
Далі його слова в оригіналі.
Щоб стати президентом України, Володимир Зеленський повинен політично обнулити і Віктора Медведчука, і Петра Порошенка. І не тільки тому, що кожен з них вважає Зеленського непорозумінням, яке очолює державу, а це місце має належати Петру Олексійовичу чи Віктору Володимировичу. А й тому, що вони втілюють те, що не дозволить Україні стати реально незалежною та успішною.
Причому, з Медведчуком розібратися простіше (і ми це бачимо). Він позиціонується як відкритий прихильник Росії. Без інформаційного підживлення рейтинг Медведчука і його партії швидко почне падати. За Медведчука не стануть клопотати америкацні і європейці, до чиєї думки президент вкрай чутливий.
З Порошенком все не так. В оточенні Зеленського, особливо, в його “Слузі” – повно ідейних прихильників колишнього президента. Вони не просто вважають його капіталістичний підхід до державних справ абсолютно вірним, вони по-всякому саботують будь-які кроки, що можуть зашкодити їх духовному вождю. І вони ж з усіх сил формують у західних посольств образ “сивочолого криголама, якого агенти Кремля переслідують за патріотизм”. Тобто, Зеленський намагається розвінчати Порошенка і його діяльність, а його оточення всіляко цьому перешкоджає.
Але найголовніше, що для успішної боротьби з Петром Порошенком Зеленський повинен перемогти його в самому собі.
Сенс існування Петра Олексійовича – здаватися, а не бути. Він і намагається здаватися безкорисливим рятівником України, який “досі тримає небо над нею”, як помпезно формулюють адепти ПАПа. Але ж і Зеленському теж подобається зображати, а не робити. Справляти враження, а не забезпечувати результат.
Не впевнений, що Володимир Олександрович в змозі перемогти внутрішнього дракона самостійно. І навряд чи вистачить впливу секретаря РНБОУ Олексія Данилова, голос якого раптово прорізався.
Володимиру Зеленському необхідні сильні і самостійні союзники. Потрібно підтягувати всіх розсудливих людей, для кого Україна — не порожній звук. Але ще важливіше підтягнути до співпраці інтелектуалів, і створити нарешті при президентові України працездатну групу стратегічного планування. Яка не займатиметься очорненням критикуючих, закриттям Телеграм-каналів та іншою показухою, а буде перейматися місцем України у швидко мінливому сучасному світі.