Створення оточення угруповань українських сил оборони або котлів було планом російської окупаційної армії. На початку ворог хотів утворити два великі котли на сході нашої країни, потім зменшив «апетити». Тепер він намагається взяти українські позиції у невеликий котел у районі Бахмута та Авдіївки. З першим знову нічого не виходить, тож зусилля зосереджуються на гіпотетичному авдіївському казані. Заради цього ворог може перекидати сюди сили з-під Бахмута.
Тільки керівництво Генерального штабу ЗСУ, генерал Залужний знають, який план нашої армії на цьому напрямі. Але не можна виключати, що в Авдіївці на ворога чекає «сюрприз». Там він може потрапити у пастку. Такий прогноз в ексклюзивному інтерв’ю Obozrevatel озвучив ветеран російсько-української війни, майор запасу ЗСУ Олексій Гетьман.
Жителів Авдіївки закликають евакуюватися, бо цей населений пункт фактично опинився у півоточенні. Якщо подивитися на карту бойових дій, то можна побачити, що і Бахмут перебуває в майже такій самій ситуації, також схоже на оточення.
У цьому і полягає план Російської Федерації – створити казани. Вони намагалися зробити дуже великі котли – через Бахмут на північ, у бік Слов’янська, атакувати наші позиції у Куп’янська та Лимана, щоб утворити одне велике кільце. Друге велике кільце вони планували з Бахмута на південь у бік Вугледару, звідти на північ. Але ворогові це не вдалося, – каже Гетьман.
Наразі ворог намагається зробити невелике оточення під Бахмутом. Але й це їм не вдається, оточити наші позиції з півночі та півдня, незважаючи на те, що відстань між північним та південним угрупуванням росіян на захід від Бахмута становить лише три кілометри. Але ворог не може подолати цієї відстані.
За оцінками численних аналітиків, бої навколо Бахмута стали менш інтенсивними. Можливо, причина полягає в тому, що частина окупаційних військ, що знаходяться там, зосередила зусилля саме на Авдіївському напрямку, щоб зробити там таке ж оточення. Адже там не тільки «вагнерівці», там ще й два десантно-штурмові полки і одна мотострілкова бригада.
Ситуація там тяжка, поки це їм не вдалося. Чи вдасться чи ні? Ми віримо у те, що не вдасться. Але на війні робити подібні припущення є неприпустимим. Тому що ситуація може змінитись у будь який час.
Генерал Сирський, командувач цього напряму, та інші воєначальники чудово розуміють небезпеки, що виникають. Звичайно, у відповідь на ці виклики ми будемо здійснювати дії у відповідь. Якими саме будуть ці дії, це є прерогатива нашого Генерального штабу. Але є припущення про те, що багато тих речей, які здаються нам програшними, насправді є тактичними діями нашого командування, зокрема пана Залужного, який є фахівцем зі створення пасток для ворога. Це може бути пастка.
Справді, під час війни можливе оточення певних угруповань, але давайте вірити, що це пастка для росіян. Давайте вірити у краще.
Аналізуючи можливості військово-промислового комплексу РФ, фахівці заявляли: щоб відновити все те, що втратила російська армія, їм потрібно двадцять років. Росія зазнає дуже великих втрат, хоч би що там розповідали про її військову міць. Але за два-три місяці вони можуть провести «курс молодого бійця» для мобілізованих, провести навчання цих людей, зробити не менше ста ракет, чого вистачить для одного потужного удару по Україні.
Вони встигнуть перегрупувати війська, навести лад в армії, де вже є великі проблеми з дисципліною. Наприклад, на лівому березі річки Дніпро біля Херсона порядок наводить російська нацгвардія та ФСБ, бо там багато випадків невиконання наказів, дезертирства тощо.
Водночас наше військове керівництво зазначало, що наступ ми плануємо у квітні-травні.
