Українські військові просунулись до 1 км на таврійському напрямку.

Про це стало відомо за словами спікера об’єднаного прес-центру Сил оборони Таврійського спрямування капітана Валерія Шершеня під час телемарафону.

За його словами, Сили оборони Таврійського напрямку продовжують ведення наступальної операції на Мелітопольському та Бердянському напрямках.

“Маємо просування в бік противника до 1 км. Йдеться про заходи тактичного рівня, так зване вирівнювання фронту” – розповів речник.

Протягом минулої доби російські окупаційні війська 29 разів атакували наші позиції на Таврійському напрямку в цілому. Окрім того, здійснили 574 обстріли, застосовуючи танки, РСЗВ та артилерію.

“Найчастіше і найактивніше ворог атакував на сході. У Донецькій області, в районі Авдіївки та Мар’їнки, отримавши гідну відсіч, відступив. Найголовніше – з нашої сторони втрат позицій не допущено”, – констатував Шершень.

Експерт Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Олексій Кущ наголошує, що сам наступ відбувається у складному інформаційному процесі. У суспільстві – завищені очікування. Але вони видозміняться під реалії, що складаються на фронті – і які є абсолютно об’єктивними.

“Слід розділяти дві інформаційні хвилі. Перша завжди спрямована на супротивника. З метою завдання йому інформаційного шоку, дезорієнтації і так далі. Цей інформаційний шок створювався, в тому числі, за рахунок меседжів, що наступ ЗСУ буде стрімким, російські війська будуть розбиті за лічені дні і таке інше. Це робилося не для того, щоби створити в суспільстві ілюзію швидкої перемоги, а для формування інформаційного шоку у противника. І, судячи з реакції росіян, це завдання було українськими розробниками інформаційної політики виконано блискуче, – зазначає експерт. – Про це, наприклад, бравурні заяви Путіна про те, що його армія тримається, бореться, що це ледь не нова Вітчизняна війна. Простежувалося і здивування російських т.зв. “військорів” тим, що збройні сили РФ на території України не побігли у перші години-дні наших наступальних дій”.

Тобто, продовжує Олексій Кущ, наші інформаційні меседжі зробили свою справу. Певною мірою спотворивши у росіян і так спотворене їх пропагандою сприйняття реальності.

“Тепер розпочинається друга інформаційна хвиля, – пояснює він. – Пов’язана з тим, що громадськості слід порівнювати свої очікування з тими реаліями, які є на фронті. Тут абсолютно логічно звучать заяви президента України Володимира Зеленського, що наступ рухається за своїм графіком, вирішальна битва ще не відбулася, що є об’єктивні причини, через які ми не можемо йти вперед швидше, як би нам не хотілося. Аналогічні і власне повідомлення з фронту від уповноважених на те спікерів”,-заявив він виданню Коментарі.

За словами експерта, важливо розуміти, що за цією битвою не можна спостерігати у режимі футбольних уболівальників. Це не якась спортивна чи комп’ютерна гра, а реальна війна, в якій йдеться про життя людей.

“ЗСУ планомірно розкривають оборону супротивника, “виносять” його склади, штаби, логістику. Наступ відбувається не в стилі кавалерійських атак 19 століття або лобових штурмів, з численними жертвами, як любив наступати у 20 столітті СРСР і як робить у новому столітті його продовжниця – Росія. Немає можливості провести й операцію, яка вийшла минулого року на Харківському та Херсонському напрямку. Тоді на нашому боці були чинник раптовості, слабко укріплені позиції ворога, рельєф місцевості. Нині нічого подібного немає. І діяти доводиться, виходячи із цих реалій”, – пояснює Олексій Кущ.

Отже, констатує він, відбувається складна, не швидка, але планомірна та невпинна робота ЗСУ. І є позитивна динаміка, чого не заперечують навіть росіяни, котрі повільно, але вірно відступають.

“Тепер потрібно просто перейти до нового інформаційного режиму, – вважає експерт. – Що й робить президент практично у кожному своєму вечірньому зверненні чи інтерв’ю. Ми повинні розуміти, що кожна інформаційна хвиля має свої цілі та завдання. Як і у ЗСУ. І свої завдання наші військові виконують чудово. Тож їм потрібно не заважати своїми непродуманими заявами та завищеними очікуваннями, а всіляко допомагати – хто і чим може”.