На Кримсько-Таврійському напрямку, окрім доволі активних реальних подій у заплаві р. Дніпро, тривають активні сварки у середовищі російських інформ експертів на майданчику “телеграм-каналів” із цього приводу.
Про це пише експерт інформаційного спротиву Констянтин Машовець.
Він зазначає, що командування противника на цьому напрямку досить серйозно “перейнялося” активними рейдовими діями ЗСУ на лівому березі Дніпра.
«Наприклад, у район с. Козачі Лагері, крім підрозділів 205-ї омсбр, воно перемістило окремі підрозділи 56-го десантно-штурмового полку 7-ї десантно-штурмової дивізії. А в районі селища Нова Маячка фіксуються підрозділи 404 мотострілецького полку територіальних військ. У зв’язку з цим варто відзначити 2 особливості, притаманні бойовим порядкам підрозділів противника, що діють на відрізку між м. Нова Каховка та селищами Мала Лепетиха і Нижній Рогачик», – пише він.
Та додає, що основу системи оборони противника тут складають підрозділи 205-ї омсбр, посилені підрозділами 126-ї окремої бригади берегової оборони, але обидві бригади обороняються в дуже розтягнутій смузі… відповідно тактична щільність підрозділів противника на цьому напрямку, скажімо так є досить “дискусійним питанням”.
«Значні ділянки узбережжя Дніпра, а також безпосередньо прилеглі до річки території – нашпиговані мінно-вибуховими загородженнями спостережними пунктами і замаскованими вогневими позиціями (але, справедливості заради варто підкреслити, що далеко не всі вони зайняті військами). На цих ділянках активно діють підрозділи і зведені тактичні групи російського “піцназу”, зокрема – 25-го окремого полку спеціального призначення і 10-ї окремої бригади спеціального призначення. Що, я так розумію, на думку російського командування, має забезпечити “своєчасне виявлення справжніх намірів ЗСУ форсувати Дніпро”», – продовжує Машовець.
Ймовірно, на думку експерта, головним “резервним компонентом” на ділянці між Олешками та Новою Каховкою є підрозділи 7-ї військової бази супротивника (це приблизно десь до 2-х мотострілецьких батальйонів), які виконують роль своєрідної “пожежної команди”, на випадок, якщо передовим підрозділам ЗСУ вдасться на цьому відрізку форсувати Дніпро та закріпитись.
«Загалом, періодичні рейди та нальоти ЗСУ, а також тимчасові заняття або утримання ними окремих ділянок місцевості на лівому березі Дніпра, судячи з усього, створює для командування противника “неповторну оперативно-тактичну атмосферу” на цьому напрямку. Адже, вочевидь, що контроль, не кажучи за щільну оборону та охорону, всього “урізу води” лівого берега Дніпра на відстані від с. Верхня Криниця до с.Рибальче, навряд чи можливі просто фізично (бо потребують ну-у дуже багато військ, відповідних засобів розвідки та спостереження, ну і звісно – вогневих засобів ураження, домогтися прийнятної концентрації всього цього рівномірно по всій цій відстані противник, вочевидь, не спроможний)», – підкреслює він.
Не забув він згадати і про Бахмут.
За словами Машовця, командування противника на цьому напрямку приблизно 2-х діб тому розпочало активне локальне перегрупування своїх сил і засобів… продовжуючи, так зване “тасування колоди”, з метою підтримання належного рівня боєздатності свого першого ешелону…
«На позиції в самому Бахмуті противник почав підтягувати підрозділи своїх територіальних військ – 1428-й, 1486-й, 1443-й мсп ТРВ, які зайняли позиції в північній і східній частинах міста. У районі с.Берхівка почали фіксуватися підрозділи 85-ї омсбр противника, які вочевидь тут з’явилися не тільки в рамках “ущільнення” бойових порядків, а й для нарощування зусиль. Адже напрямок Богданівка – Берхівка, російське командування явно вважає найбільш загрозливим для себе в районі північніше Бахмута. Продовжилося розгортання підрозділів 2-х кадрових з’єднань противника і 150-ї мотострілецької дивізії на північ від і південь від міста. 102-й мсп розвернувся на захід від с. Опитне, а підрозділи 13-го парашутно-десантного полку фіксують у районі с. Підгородне» – підсумував експерт.